Типи дискурсивної домінантності
Домінантність – це динамічна інтерактивна категорія соціолінгвістичного та прагматичного характеру, природним середовищем якої є діалогічна взаємодія як цілеспрямована соціальна діяльність та невід’ємний компонент людської взаємодії. Ядром домінантності є мовні засоби вербалізації концепту влади, а периферійна зона включає дискурсивне втілення асиметричних комунікативних відносин [Науковий вісник Волинського у-ту №2 2000: 237].
Таким чином, наш підхід до вивчення домінантності передбачає розміщення цієї категорії в концептуальний та дисциплінарний трикутник, який пов’язує когницію, суспільство та дискурс. По-перше, домінантність належить до символічної сфери сприйняття та інтерпретації, системи вірувань та установок, а, отже, пов’язана з процесами, що охоплюють людську когницію. По-друге, домінантність, безсумнівно, є явищем соціального плану, оскільки передбачає асиметрію групових та особистісних інтересів, нерівноправність доступу до дискурсу та комунікативної компетенції, символізує соціальні проблеми та протиріччя. По-третє, домінантність – лінгвістично релевантне явище, тому що встановлюється, продукується та проявляється у комунікації за допомогою мовних засобів та дискурсивної реалізації.
Так, ми виділяємо два тісно пов’язані та взаємообумовлені типи домінантності в офіційному дискурсі політичних передвиборчих дебатів: інтеракціональну домінантність (ІД) та риторичну домінантність (РД). Жодна з них не існує окремо, а, навпаки, визначає та передбачає динаміку одна одної. Лише їх різнорівневі прояви – ІД виявляється на інтеракціональному рівні негайної мовленнєвої взаємодії, а РД – на рівні підібраних комунікантами мовних одиниць, – змушують нас умовно розділити їх на дві окремі категорії для дослідження, аби уможливити конверсаційний та лінгвістичний аналіз їх вияву [Ущина 2003: 7-8].
Інтеракціональна домінантність виявляється на рівні організаційної структури інтеракції (чергування реплік, розподіл мовленнєвого часу тощо) і реалізується в політичних дебатах шляхом використання стратегій інтеракціонального контролю.
Інтеракціональна домінантність у політичних дебатах обумовлена специфікою ментальних репрезентацій конвенцій мовленнєвої взаємодії у когнітивному просторі індивіда та особливостями організації сукупних знань про феномени екстралінгвістичної природи – просторово-часові параметри комунікативної ситуації та її учасників [ Науковий вісник Волинського у-ту №2 2000: 238].
Інтеракціональна домінантність реалізується в політичному дискурсі шляхом використання стратегій контролю над чергуванням реплік у ході політичних дебатів, що підрозділяються на стратегії отримання мовленнєвого ходу, стратегії завершення мовленнєвого ходу та стратегії мовленнєвого ходу стосовно вибору наступного мовця.
Риторична домінантність – це результат стратегій аргументації та маніпулятивного мовленнєвого впливу на поліреципієнта з метою досягнення власної політичної влади. Тексти політичних дебатів, за допомогою яких мовці добиваються риторичної домінантності, спрямовані на когнітивне конструювання в ментальних системах слухачів образу майбутнього президента, що співпадає з образом політика-мовця. Ці образи ідентифікуються за рахунок концептуальних моделей онтологічного, аксіологічного та прагматичного планів [Ущина 2003: 12].
Риторична домінантність виявляється на рівні вербального оформлення інтеракції як мовна субстанція переконуючого змісту, що ґрунтується на семантичних моделях маніпулювання інформацією.
Риторична домінантність виявлена на рівні вторинної рамки референції (журналіст-модератор + політики-респонденти + народ-масовий слухач) у структурах семантичних моделей значень та інформації. Комунікативні процеси досягнення риторичної домінантності тісно пов’язані з когнітивними процесами продукції та сприйняття політичного дискурсу. Тексти політичних новин, за допомогою яких мовці досягають риторичної домінантності, спрямовані на когнітивне конструювання в ментальних системах слухачів. Ці образи базуються на концептуальних моделях онтологічного, аксіологічного та прагматичного плану [Науковий вісник Волинського у-ту Сер.Філологія. 2000 №2: 239].
- Комунікативні та соціолінгвістичні аспекти домінантності в німецькомовному політичному дискурсі
- Загальна характеристика роботи
- 1.1 Загальнотеоретичні проблеми виникнення та становлення політичного дискурсу.
- 1.2 Диференційований підхід до трактування домінантності та основні напрями її дослідження.
- Типи дискурсивної домінантності
- Висновки до і розділу
- 2.1 Конверсаційна характеристика проявів інтеракціональної домінантності
- 2.2 Дискурс передвиборчої політичної боротьби та його характерні риси
- 2.3 Динаміка домінантності у когнітивних інтеракціональних моделях політичних дебатів
- 2.4. Влада як культурно-соціальний концепт
- 2.5 Риторична домінантність та її прагмасемантичні особливості у політичному дискурсі
- Висновки до іі розділу
- Загальні висновки
- Список використаної літератури
- Лексикографічні джерела