2. Генеративізм

У другій половині 60-х років виникає трансформа-ційна й породжувальна граматика й дескриптивізм поступається генеративізму.

Генеративізм (від англ. to generate «породжувати»), або породжу-вальна лінгвістика, -- напрям у мовознавстві, який характеризу-ється проголошенням пріоритету дедуктивного підходу до вивчення мови над індуктивним, інтерпретацією мови як феномену психіки людини й опрацюванням формальних моделей процесів поро-дження мовних конструкцій.

Основоположником генеративізму є американський мовознавець (родоводом з України) Ноам Хомський¹ (нар. 1928 p.). Був учнем дескриптивіста 3. Харріса і починав свою наукову діяльність як дескриптивіст. сам Харріс відчував обмеженість методики дис-трибуції й аналізу за безпосередніми складниками, тому разом із Хомським почав опрацьовувати методику трансформаційного аналізу. У ключі трансформаційної граматики Хомський написав свою першу книжку «Синтаксичні структури» (1957). У ній автор багато в чому вийшов за межі дескриптивізму, виклавши ідеї, які стали підґрунтям нової лінгвістичної парадигми. Науковці вважають, що часом зародження генеративіз-му є саме 1957 рік -- рік виходу «Синтаксичних струк-тур». Новим у цій книжці було звернення дослідника до синтаксису (дескриптивісти синтаксис не вивчали), прагнення створити загальну теорію мови, врахування в дослідженнях інтуїції носія мови. Завдання мовознавс-тва Хомський вбачав у моделюванні діяльності мовця.

Філософською основою концепції Хомського було вчення Р. Декарта (Картезіуса). Це засвідчують не тільки викладені в «Синтаксичних структурах» деякі положення, які перегукуються з ідеями Декарта, а й пізніша його праця «Картезіанська лінгвістика», яка своєю назвою вказує на звязок із ученням Декарта. Крім того, інтуїція, якій так багато уваги приділяє Хомський, була головним положенням картезіансь-кого раціоналістичного методу пізнання. Американ-ський дослідник запозичив і творчо застосував також декартівське вчення про вроджені ідеї.

¹ Останнім часом у науковій літературі це прізвище передають як Чомський або Чомські, що відповідає англійському написанню Chomsky.

Новим етапом у становленні генеративізму був ви-хід книжок Хомського «Аспекти теорії синтаксису» (1965) та «Мова і мислення» (1968). Центральним по-няттям цих праць є ідея породжувальної граматики. Породжувальна граматика, за Хомським, -- це «сво-єрідний механізм, який породжує всі граматично пра-вильні послідовності мови і не породжує жодної грама-тично неправильної». Поняття граматичної правиль-ності в нього не збігається з поняттям осмисленості. Так, фраза в устах дитини На мене «Візьми мене на руки» осмислена, але граматично неправильна, тоді як фраза Круглий квадрат випив гіпотенузу безглузда, але цілком правильна граматично.

У праці «Аспекти теорії синтаксису» викладено кон-цепцію породжувальної моделі, тобто «правил, які ви-значають правильно побудовані ланцюжки мінімальних синтаксичних функціональних одиниць», уведено понят-тя компетенції (competence) і вживання (performance). Під компетенцією автор розуміє знання своєї мови мов-цем-слухачем, а під вживанням -- реальне викорис-тання мови в конкретних ситуаціях. Компетенція і вживання не завжди збігаються; іншими словами, вживання не завжди відображає компетенцію (у мов-ленні людей, які добре ознайомлені з літературними нормами, трапляються обмовки, обривки фраз, ковтан-ня слів, відхилення від правил тощо).

Дослідник намагається побудувати модель діяльно-сті реального носія мови. Завдання лінгвіста, за Хомсь-ким, «як і дитини, яка оволодіває мовою, є виявити з даних уживання систему правил, що лежить у їх основі, якою оволодів мовець-слухач і яку він використовує в реальному вживанні. Граматика мови прямує до того, щоб бути описом компетенції, притаманної ідеа-льному мовцеві-слухачу». Хомський застерігає, що компетенція -- це не те саме, що мова в соссюрівсько-му розумінні. Вона є динамічною і являє собою «систе-му породжувальних процесів».

Недоліком традиційної й структурної граматики Хомський вважає те, що вони «не йдуть далі класифі-кації конкретних прикладів і не доходять до стадії фор-мулювання породжувальних правил». Перспективу лінгвістики він вбачає у виявленні цих правил.

Хомський запозичив і розвинув ідею граматики Пор-Рояля і Гумбольдта про творчий характер мови, яка полягає в тому, що мова має засоби для вираження

необмеженої кількості думок, які виникають у найріз-номанітніших ситуаціях. Людина здатна породжувати цілком нові речення й розуміти речення, яких вона ніколи раніше не чула. Першочерговим завданням лінг-вістики є розкриття сутності цих творчих процесів.

У праці «Мова і мислення» Хомський всупереч де-скриптивістам трактує мову як особливу гілку психо-логії пізнання. З огляду на це його теорію можна назвати менталістською. Критика дослідника спрямо-вана проти дескриптивізму і біхевіоризму як «неадек-ватних у фундаментальному плані концепцій», бо в їх межах не можна вивчати мовну компетенцію. Лінгві-стику, резюмує автор, не можна зводити до сегментації й класифікації та до синтагматики й парадигматики. Трансформаційно-генеративна граматика вивчає струк-туру механізму, яка уможливлює процес мовленнєво-го спілкування. Сутність цього механізму полягає в трансформації глибинних структур у поверхневі. По-няття глибинних і поверхневих структур співзвучне з ідеями граматики Пор-Рояля, де «на передній план ви-сувалась проблема пояснення фактів використан-ня мови на основі пояснювальних гіпотез, повязаних із природою мови і, в кінцевому підсумку, з природою людського мислення». Так, зокрема, увагу Хомського в граматиці Пор-Рояля привернуло вже згадуване в темі «Європейське мовознавство епохи середньовіччя і Від-родження» речення Невидимий Бог створив видимий світ. На думку вченого, Арно і Лансло розмежовують поверхневі й глибинні структури, коли стверджують, що ця фраза містить три судження: 1) Бог невидимий; 2) Бог створив світ; 3) світ видимий. Поверхневою струк-турою є все речення, а глибинною -- наведені три су-дження.

Глибинна структура формує зміст речення, визна-чає його семантичну інтерпретацію, а поверхнева є зву-ковим втіленням цього змісту. Глибинна структура співвідноситься з поверхневою за допомогою граматич-них трансформацій. Граматика повинна опрацювати систему правил, які б охарактеризували глибинні й по-верхневі структури та трансформаційні відношення між ними. Необхідно сформулювати правила, за якими породжується необмежена кількість повязаних між собою глибинних і поверхневих структур.

Отже, поняття глибинної структури повязане з семантизацією теорії Хомського. Положення про глибинні й поверхневі структури є одним із основних у його вченні.

Концепція Хомського за своєю суттю є психологіч-ною. Проблеми мови він повязує з проблемами людсь-кого знання і водночас вважає, що через вивчення мови можна глибше пізнати людську природу. У звязку з цим згадує положення Декарта про вродженість мисленнєвих структур, у тому числі мовної компетенції. Вроджені структури -- це поняття, які не набува-ються через досвід, навчання, а народжуються разом із людиною й існують у кожного індивіда в потенції. їх можна також розуміти як вроджену здатність до засво-єння мови. Про вродженість мовних структур, зауважує вчений, свідчить той факт, що володіння мовою в осно-вному не залежить від розумових здібностей людини. Варто взяти до уваги й те, що всі нормальні люди ово-лодівають мовою, а людиноподібна мавпа на це не зда-тна, хоч є розумною з інших поглядів. Положення про вроджені структури викликало бурхливі дискусії в на-уці. Більшість учених, які взяли участь в обговоренні цього положення, не сприйняли його.

Хомський вважав, що дослідження мови відкриває перспективу для вивчення розумових процесів людини, тому повинно посідати центральне місце в загальній психології. Учений відносить мовознавство до психо-логії й теорії пізнання (це положення широко викори-стовує сучасна когнітивна лінгвістика). Завданням психології є виявлення вродженої системи, яка визна-чає суть мови. Психологічне спрямування концепції Хомського стало приводом для звинувачення його в поверненні лінгвістики в лоно психології, внаслідок чо-го лінгвістика втрачає свою самостійність, за яку боро-лись багато поколінь мовознавців.

Як бачимо, Хомський запропонував багато оригіна-льних і сміливих ідей, які знайшли і щирих прихиль-ників, і жорстоких опонентів. Його вчення отримало такий резонанс, що в наукових колах почали говорити про «хомськіанську революцію» в мовознавстві. Після виходу праць Хомського мовознавство змінилося. Во-но знову стало антропоцентричним, посилився його звязок із психологією. Мову почали досліджувати з погляду мовця, а не слухача, як це було раніше (аналі-тичний підхід до мови змінився синтетичним: від смислу до тексту). Увага дослідників була перенесена з фонології й морфології на синтаксис і семантику, а також на комунікативний аспект мови (замість пробле-ми «Як влаштована мова?» поставлена проблема «Як функціонує мова?»).

Безумовно, генеративна лінгвістика не розвязала всіх проблем мовознавства. Понад те, в ній виявлено чимало слабких сторін: апріорність у виділенні вихід-них синтаксичних одиниць, недооцінка ролі прагма-тичних чинників, невелика здатність для опису різно-структурних мов тощо. Однак багатьма положеннями концепції генеративізму скористалася найсучасніша лінгвістична парадигма -- когнітивна лінгвістика. Помітним є також вплив генеративної лінгвістики на створення моделі «смисл -- текст» російського мо-вознавця І. О. Мельчука. Термінологічний апарат гене-ративної лінгвістики ввійшов у науковий обіг сучасно-го мовознавства (поверхнева структура, глибинна структура, трансформація, мовна компетенція, породжувальна граматика та ін.).