logo
Лекція_5_Дієслово

V. Відмінювання дієслів. Дві основи дієслова

Дієвідмінювання – це система змінних форм дієслова.

Дієслова змінюють свою форму за особами, часами, способами, числами, а в минулому часі та в умовному способі – за родами.

Усі дієслівні форми творяться від двох основ:

Основу інфінітива визначають, відкинувши від неозначеної форми дієслова суфікс –ти чи –сти: говори-ти, чу-ти, хоті-ти, бра-ти, розцві-сти, АЛЕ: нес-ти, рос-ти, тряс-ти.

Основу теперішнього часу визначають шляхом відокремлення суфіксів –уть (–ють), –ать (–ять) від дієслів теперішнього часу 3-ї особи множини: говор-ять, чу-ють, хоч-уть, бер-уть, розцвіт-уть.

Від основ інфінітива творяться:

  1. дієслова минулого часу: жи-в, носи-в, бра-в;

  2. дієслова умовного способу: малював би, пропонував би, жив би;

  3. дієприкметники минулого часу: написа-ний, виготовле-ний, почу-тий;

  4. дієприслівники доконаного виду: зважи-вши, взя-вши, обговори-вши, зміг-ши.

Від основ теперішнього часу творяться:

  1. особові форми дієслів теперішнього часу: нес-у, нес-еш, нес-уть;

  2. особові форми дієслів майбутнього часу доконаного виду: заготу-ю[йу], заготу-є[йе]ш.

  3. особові форми наказового способу: говор-и, говор-імо, говор-іть; стань, стань-мо, стань-те.

  4. дієприкметники теперішнього часу: зна-ючий, розумі-ючий;

  5. дієприслівники недоконаного виду: трен-уючи, досліджу-ючи, говор-ячи.

До першої дієвідміни належать: дієслова, які в 3-й ос. мн. тепер. і простого майб. часу мають закінчення –уть, –ють,

в 2-й та 3-й ос. одн., 1-й та 2-й ос. мн. – суфікс –е: бер-е-ш, бер-е, бер-е-мо, бер-е-те, бер-уть;

До другої дієвідміни належать: дієслова, які в 3-й ос. мн. тепер. і простого майб. часу мають закінчення –ать, –ять,

в 2-й та 3-й ос. одн., 1-й та 2-й ос. мн. – суфікс –и: говор-и-ш, говор-и-ть, говор-и-мо, говор-и-те, говор-ять;