МАН

4.Проблема багатозначності слова і проблема омонімії

Полісемія, або багатозначність слів виникає внаслідок того, що мова являє систему, обмежену в порівнянні з нескінченним різноманіттям реальної дійсності так мова виявляється вимушеним розносити незліченна безліч значень з тих чи інших рубриках основних понять.

Потрібно розрізняти різне вживання слів в одному лексико-семантичному варіанті і дійсне розходження слова.Так, наприклад, словом oil можна позначити ряд різних олій, крім коров'ячого.Проте з цього не випливає, що, позначаючи різні масла, слово oil буде мати кожен раз інше значення: у всіх випадках значення його буде одне й те ж, а саме масло (будь-яке, крім коров'ячого).Інакше йде справа, коли слово oil позначає нафту.Тут на перший план висувається вже не схожість нафти по лінії маслянистості з різними сортами масла, а особлива якість нафти - горючість.І при цьому зі словом oil будуть співвідноситися вже слова, що позначають різні види палива: petroleum, gasoline і т.д.Це дає можливість виділити у слова oil два значення (або інакше кажучи, два лексико-семантичних варіанти):

1) олія (не тварина);

2) нафту.

Зазвичай нові значення виникають шляхом переносу одного з існуючих слів на новий предмет або явище.Так утворюються переносні значення.В їх основі лежить або подібність предметів, який зв'язок одного предмета з іншим.

Багатозначність слова настільки велика і багатопланова проблема, що найрізноманітніші проблеми лексикології, так чи інакше, виявляються пов'язаними з нею.Зокрема з цією проблемою деякими своїми сторонами стикається і проблема омонімії.

Омоніми - це слова, однакові за звучанням, але різні за своїм значенням.Омоніми в ряді випадків виникають їх полісемії, що зазнала процесу руйнування.Але омоніми можуть виникнути і в результаті випадкових звукових збігів.Write - писати і right - правий - ці слова мають різне значення і різне походження, але випадково збіглися у своєму звучанні.

Також існують лексико-граматичні, які створюються в результаті конверсії, коли дане слово переходить в іншу частину мови.Наприклад, look-дивитися і look-погляд.Особливо багато лексико-граматичних омонімів в англійській мові.

Від омонімів потрібно відрізняти Омофони і омографи.Омонімом називають різні слова, які, розрізняючи при їх написанні, збігаються у вимові, наприклад: site - сторінка та s ite - струна.

Омографи називають такі різні слова, які збігаються з написання, хоча і вимовляються різному (як щодо звукового складу, так і місця наголосу в слові).

Для того щоб лексичні різновиди слова представляли собою варіанти одного і того ж слова (інакше кажучи, щоб не виникала омонімія), необхідно:

1) щоб вони мали спільну кореневу частину, тобто виражену у звуковій оболонці лексико-семантичну спільність;

2) щоб не було відповідності між матеріальними, звуковими відмінностями та відмінностями лексико-семантичними, тобто щоб перші не висловлювали останніх.

Таким чином, у варіантах слова можна побачити або лексичне відмінність, яка не виражається зовні, або, навпаки, зовнішню відмінність, яка не виражає лексичного відмінності.Приклад першій можливості - shade зі значенням "тінь, неосвітлене місце" і shade "відтінок"; розрізняючись тільки в семантичному відношенні, вони за звучанням збігаються повністю і тому теж є варіантами одного слова (лексико-семантичні варіанти).З іншого боку, shade в перерахованих значеннях і shadow "тінь, відкидається предметом" - вже різні слова, тому що тут є зайве відмінність і відмінність семантичне.При наявності зовнішнього відмінності навіть найменше розходження в значенні веде до розриву тотожностей слова.

Цілком аналогічно можна міркувати і у відношенні морфологічних особливостей слова.Відмінності парадигм утворюють відмінність між двома словами лише в тому випадку, коли відмінність парадигм служить засобом вираження іншого, не граматичного, а предметного семантичної відмінності.Так, hang з формою минулого часу hanged і hang з минулим часом hung - різні слова, оскільки морфологічна відмінність поєднується тут з різним лексичним значенням (перше означає "вішати (стратити)", а друге - "вішати або висіти"); learn з минулим часом learnt і learn з минулим часом learned, не виявляють ніякого семантичного відмінності (обидва означають "вчитися"), не можуть бути визнані різними словами, а визначаються як граматичні варіанти.

Таким чином, тут, як і при різниці в звуковому оформленні (shade - shadow) навіть найменше семантичне розбіжність веде до розриву тотожності слова.Усе це видається правильним, однак можна зробити з наведених вище положень висновок, що необхідно застосувати їх не тільки до звукового і морфологическому оформлення слова.

Вважаючи синтаксичну і лексичну валентність слова формальної особливістю і варіації щодо такої валентності варіаціями оформлення слова, тобтозовнішніми розпізнавальних ознаками, можна запропонувати наступну тезу: при ясно виражених розходженнях у здатності слова вступати в синтаксичні поєднання, синтаксичні побудови (синтаксична сполучуваність, валентність), а також в поєднання лексичні (лексична сполучуваність, валентність) навіть невелика різниця у значенні веде до розриву тотожності слова.Такі одиниці, які різняться і значенням, і формально синтаксично (сочетательність потенціями), пропонується розглядати як різні слова.

Міру "ясно виражених відмінностей" можна отримати, визначивши моделі оточень досліджуваних слів, типові конструкції з ними і можливості поєднань з певними підкласами слів.При цьому мається на увазі, звичайно, імовірнісна характеристика згаданих формальних рис слова.Порівняння між собою таких формальних рис - "контурів" - визначить, чи збігаються вони один з одним, "накладаються" вони один на одного і чи є вони тим самим рівними або хоча б подібними.

Висновок

На закінчення слід сказати, що протягом багатьох століть традиційним об'єктом дослідницької уваги було і залишається ім'я іменник, яке займає центральне становище у системі частин мови.Воно виступає в якості первинного мовного матеріалу, необхідного для позначення предметів навколишнього світу.Ім'я іменник має субстанціональні характером і може позначати як конкретні, так і абстрактні предмети.

Сьогоднішній стан лексики є продукт тривалого історичного розвитку, процеси якого нівелювалися в мовах ментально-когнітивним потенціалом їх носіїв.Полісемантизм слова - пряме свідчення того, що лексика мови постійно перебуває в динамічному стані, що відбиває зміни в навколишній дійсності.

Багатозначність (полісемічность) притаманна як словами, так і морфем (і кореневим, і афіксальних), вона властива також і конструктивним об'єктам (словосполученнями, пропозиціям, текстів).Багатозначність характеризує переважна більшість слів (і знаменних, і службових), у чому легко можна переконатися, відкривши тлумачний словник будь-якої мови.

Полісемія спирається на зв'язаність значень слова: всі його значення спираються на загальне, стрижневе значення.Однак не всі значення слова зберігаються в рівній мірі, впливають на його вживання та словотворчі зв'язку.Це призводить до того, що багатозначне слово розпадається на ряд слів, у яких спільними є лише звукова форма.

Система значень одного слова - явище складне і різнорідне.У ній зазвичай співіснують результати різних варіацій і змін.

Візьмемо слово oil.У числі його значень можуть бути зазначені:

1.рослинна або мінеральне масло;

2.нафту;

3.масляні фарби.

Від полісемії мовних і мовленнєвих знаків слід відрізняти омонимию.

Омонімічние знаки мають збіжні експоненти (або звукові, або графічні, або і ті, і інші).Між семантеми омонімічних слів відсутній зв'язок, яка могла б свідчити про ставлення семантичної вмотивованості.

Омонімія спостерігається в такому випадку, як [ho: siz]: дане звучання є одночасно звучанням форми множини і форми присвійного відмінка слова horse кінь - horses і horse's, відповідно.Також прикладом омонімії може служити омонімія у випадку типу [drinks], де збігається звучання форми дієслова drink пити - (he) drinks він п'є і форми іменника drink напій - drinks were served подали напої.

Слід зазначити, що вище ми міркували про омонимах як словах, які збігаються за звучанням.Але слово існує і в письмовій формі.Для такої мови, як російська, де письмова форма відносно однозначно відповідає вимові, це розрізнення в питанні про омонімії не настільки істотно.Але воно дуже важливо, наприклад, для англійської мови.Дослідники англійської мови поділяють омоніми на омоніми, що існують лише у вимові (Омофони write [rait] - писати, right - правий), що існують лише в написанні (омографи lead [led] - свинець, lead [li: d] - вести) та існуючі у вимові та написанні одночасно (омоніми у власному розумінні).

Орфографія англійської мови дозволяє розрізняти омоніми на письмі, закріплюючи за ними різне написання: discreet "обережний" і discrete "дискретний, роздільний"; flower "квітка" і flour "борошно"; story "розповідь" і storey "поверх"; canon "канон "і cannon" гармата "і т. п.

Омоніми – слова, що пишуться і звучать однаково, однак мають абсолютно різне значення. Таких слів є достатньо багато. Щоб відрізнити омонім від багатозначного слова, слід добрати до нього подібні слова (синоніми). Якщо значення синонімів буде близьким, то слово – багатозначне, якщо ж ні – то це омонім.

Найпростіше перевірити значення слова за тлумачним словником, або словником синонімів.

Існують такі явища як міжмовна омонімія, омонімія архаїзмів. Якщо остання цікава більше для мовознавців, бо для її виявлення слід знати давні значення слів. Наприклад, гостинець – нинішнє подарунок – раніше означало шлях.

Міжмовна омонімія явище важливе для усіх, адже в повсякденні багато хто з нас користується і російською, і українською. Отож, слід пам'ятати, що «луна» українською – це «эхо» російською, а російське «луна» - це українською «місяць». Вчені виділяють кілька видів омонімів:

1. Прості (лексичні) омоніми – слова, що повністю збігаються у початковій формі. Наприклад, пара - двоє і пара - газ, лавка - для сидіння і лавка - крамничка.

2. Омоформи (морфологічні омоніми) – слова, які пишуться і звучать однаково в певних граматичних формах. Як правило, до омоформів належать різні частини мови. Наприклад, «три» (числівник і дієслово наказового способу), вози (іменник у множині називний відмінок від слова «віз») (дієслово у наказовому способі).

3. Омографи (омограми) – слова, що пишуться однаково, але звучать по-різному через наголос. Наприклад, зáмок (споруда) і замóк (пристрій для замикання дверей), мýка (страждання) і мукá (борошно), óбід (зовнішня частина колеса) і обíд (споживання їжі).

4. Омофони – слова, що звучать однаково, але пишуться по-різному.

Увага:На омофонах подується завдання типу: Виділене слово слід писати окремо в реченні. Подивитись зразок: завдання №15 у тесті 2007 року.

Наприклад, роман (жанр) і Роман (ім'я); щоб (сполучник) і що б (сполучне слово і частка).

Содержание