Висновок

Таким чином, на підставі зазначених вище стверджень, можна зробити наступні висновки.

Сучасний етап аналізу природи герундія у західних мовознавчих студіях характеризується бурхливим розвитком та неоднозначністю. Останні десятиліття позначились значним відхиленням від традиційної граматики, яка визнає існування двох омонімічних -ing-форм, герундія та дієприкметника теперішнього часу, котрі поєднують дієслівні та іменні і дієслівні та прикметникові риси відповідно. Однак з появою генеративної граматики намітився значний прогрес у розумінні мовних явищ, звернення до принципів якої ми вважаємо наступним кроком у наших подальших наукових пошуках.

На українську мову герундій частіше за все перекладається інфінітивом, іменником, прикметником, дієприслівником та підрядним реченням. Однак, слід зауважити, що велике значення при перекладі герундія часто мають не його функції в реченні, а його лексичне значення і зручність користування тією чи іншою українською граматичною формою.

Герундій за формою не відрізняється від дієприкметника і, хоча, на відміну від дієприкметника, виражає не просто ознаку предмета або особи, а знаходиться з ним в більш складних синтак­сичних зв'язках.

При перекладі герундія розкриваються складніші взаємовідношення між ознакою і предметом, ніж при перекладі дієприкметників.

Особливості англійського герундія - поєднання в собі властивостей дієслова та іменника - природно відбиваються і на пе­рекладі речень з герундієм. На відміну від інфінітива, герундій означай дію у процесі протікання в узагальненій формі. Особливо ясно це проявляється в герундії, який виконує функцію підмета.

Коли ж герундій виражає результат дії або стану, то найчастіше в перекладі йому буде відповідати іменник