Шляхи виникнення омонімів

Одним із шляхів виникнення омонімів є збіг звукового складу питомих та запозичених слів: як (прислівник) і як — «велика рогата тварина» (з тибетської), мул — «відклади на дні водойм» і мул — «свійська тварина» (лат.), клуб — «рухома маса у вигляді кулі» і клуб — «громадська організація, місце розваг, культурний заклад» (англ.). Омоніми з'являються також при збігові звукового складу слів, запозичених із різних мов: кок — «вид зачіски» (фр.) і кок — «кухар на судні» (гол.), бар — «одиниця тиску» (гр.) і бар — «невеликий ресторан» (англ.), метр — «одиниця довжини, віршовий розмір» (гр.) і метр — «учитель, вихователь; шаноблива назва людини» (фр.). Сюди ж можна віднести запозичення з будь-якої мови, що в українській мові набувають омонімічних стосунків: кулон — «жіноча прикраса» (фр. coulant) і кулон — «одиниця виміру кількості електрики» (фр. coulomb). У французькій мові ці слова не є омонімами, бо розрізняються за якістю голосних. Чимало омонімів виникає на рідному ґрунті. Одні з'являються внаслідок творення нових слів: обпилювати від пил і від пиляти, злити від зло і від лити; інші є результатом історичних змін у фонетичній системі мови: ніс від др. носъ і від др. неслъ. Важливим джерелом поповнення класу омонімів є дальший розвиток багатозначності, що призводить до втрати зв'язків між різними значеннями колись єдиного слова: порох — «пил» і порох — «вибухова речовина» (перша назва основна друга виникла за зовнішньою подібністю); лист (рослини) і лист — «послання» — в українській мові тут випала проміжна ланка (аркуш), перенесення назви відбулося за суміжністю. Слід зазначити, що в мовах є тенденція до усунення надмірної омонімії. Наприклад, від слова ліки вживається дієслово лікувати, а не лічити, бо лічити використовується в значенні «рахувати». Річний від ріка, річка витіснено словом річковий, оскільки річний є прикметником від рік.