Сучасна українська літературна мова. Морфологія /За ред. І.К.Білодіда. – к., 1969. – с.501-503.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

1. Симонова К.С. Порівняльно-гіпотетичні частки в історії української мови // Мовознавство. – 1984. – № 3.

2. Український правопис. – К., 1993 (відповідний матеріал).

3. Шелехова Г. Особливості вивчення розділу “Частка” у 7 класі // Українська мова та література в школі. – 2004. - №7-8. – С.10-12.

4. Шкільник М.М. Вивчення часток // Українська мова і література в школі. – 1973. – № 3.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

Виконайте вправи

Вправа 1. Прочитайте подані речення і поясніть, у яких випадках і (й) вживається як сполучник, а в яких – як частка.

Під осінніми високими зорями затихають оселі. І тепер стає чутнішою мова роси, напівроздягнутих дерев і постарілих соняшників, що вже не тягнуться ні до сонця, ні до зірок. Мене все життя ваблять і хвилюють зорі. Їхня довершена і завжди нова краса, і таємнича мінливість, і незвичайні оповідання про них — завжди хвилюють мене. Та й перші спогади мого дитинства починаються із зірок. І тепер, проживши піввіку, я згадую далеке вечірнє стависько, потемнілі в жалобі трави, що завтра стануть сіном, велетенські шоломи копиць, останній срібний дзвін коси і перший скрип деркача. Мені пригадується і соняшник вогника під косарським таганком, і пофиркування невидимих коней, що зайшли в туман, і тонкий посвист дрібних чирят, що струшують зі своїх крилець росу, і дитячий схлип річечки, в яку на все літо повходили: м’ята, дикі півники — та й не журяться, а цвітуть собі. А над усім цим світом, де пахощі сіна злегка притрушує роса, сяють найкращі зорі мого дитинства. Навіть єдиний вогник на хуторі біля містка теж здається мені зорею, що стала в чиємусь вікні, щоб радісніше жилося добрим людям. От якби й нам взяти одну зірку в свою оселю...

І здається мені, що я входжу в синє небо, беру з нього свою зірку та й навпростець полями поспішаю в село. А і цей час невидимий сон, що причаївся в покосі, торкається повік і наближає до мене зірки. Їх стає все більше та більше. Ось вони закружляли, наче золота метелиця, я почув їхній шелест, їхню музику і поплив, поплив на хиткому човнику по химерних ріках сну (М  Стельмах).

Вправа 2. Виконайте морфологічний аналіз часток.

В огірках теж були бджоли. Вони порались біля цвіту і так прудко літали до соняшника, до маку й додому, і так їм було ніколи, що скільки я не намагавсь, як не дражнив їх, так ні одна чомусь мене не вкусила.А бджоляче жало хоч і болить, зате вже коли почнеш плакати, дід уже чи мати дають зразу мідну копійку, яку треба прикладати до болючого місця. Тоді біль швидко проходив, а за копійку можна купити у Масія аж чотири цукерки і вже смакувати до самого вечора (О. Довженко).