29. Оцінювання якості видавничої продукції і розповсюдження видань
Етап розповсюдження в роботі над виданням для редактора є завершальним. У ринкових умовах ведення економіки від організації цього етапу остаточно залежить ефективність усього накладу видання. Схема розповсюдження видань: ЗМІ – експедиція, книжкові клуби або організації – якщо через книжк. Клуби та організації, то потрапляють до реципієнта; якщо експедиція, то – дрібно гуртова база – пошта, книгарня, кіоск – бібліотека – реципієнт. Особливості розповсюдження регламентують спеціально укладеними угодами з книготорговельними фірмами, книгарнями чи окремими розповсюджувачами (торговими агентами). Для розповсюдження газетно-журнальних видань ЗМІ укладають угоди з поштовими службами, магазинами з продажу періодичних видань (кіосками) та окремими розповсюджувачами (торговими агентами). Коли угоди на розповсюдження книжкових видань стосуються найчастіше лише одного окремого видання, то угоди на розповсюдження газетно-журнальних видань стосуються певної кількості видань, а тому їх укладають на визначені терміни (для поштових служб і магазинів—місяць, квартал, півріччя чи рік; для торгових агентів — на день, тиждень, місяць і т. п.). Рекламна кампанія. Рекламна кампанія, розпочата на редакційному етапі і частково продовжувана на під час конструювання та поліграфічного відтворення, найширше розгортається на етапі розповсюдження. До участі в рекламній кампанії редактор повинен залучати авторів, наукових редакторів, рецензентів, а також працівників книготорговельних організацій, поштових служб, розповсюджувачів преси (торгових агентів). Керувати цією кампанією редактор повинен разом із працівниками відділу ринкознавства (маркетингу) ЗМІ. Успіх рекламної кампанії залежить насамперед від укладеного плану її проведення. Формами проведення рекламної кампанії для книжкових видань можуть бути: а) обговорення рукописів повідомлень; б) презентації видань; в) зустрічі з авторами; г) рецензії у друкованій періодиці; ґ) передачі про видання на радіо й телебаченні; д) анонси (попередні оголошення) на радіо й телебаченні з анотаціями видань; є) каталоги видань (їх можуть вручати читачам у магазинах чи на виставках); є) переліки наявних видань на останніх сторінках книг; ж) програми передач радіо й телебачення; з) пряма реклама видань у періодиці. Для газетно-журнальних видань, крім того, формами проведення рекламної кампанії можуть бути: дні газети (журналу) у містах; участь у спонсоруванні заходів інших фірм; розсилання існуючим і потенційним передплатникам запрошень підписатися на видання; проведення анкетних опитувань тощо. Крім цих форм традиційної реклами, тепер дедалі частіше використовують рекламу в комп'ютерній мережі Інтернет. До таких видів реклами належать: а) каталоги наявних у "комп'ютерних" магазинах видань; б) рекламування видань за допомогою електронної пошти; в)рекламування видань на комп'ютері-сервері ЗМІ в Інтернет; г) вибіркове розповсюдження інформації(бібліографічних описів та анотацій чи рефератів) реципієнтам відповідно до їх інформаційних запитів, залишених у магазинах; ґ) публікування копій періодичних видань (газет чи журналів) в електронній формі; д) рекламування періодичних видань на комп'ютерах-серверах, що надають загальні послуги (пошук інформації, придбання товарів тощо).
Визначення якості видання. Для кожного редактора надзвичайно потрібними й важливими є дані про якість підготованого ним видання. Ці дані редактор повинен цілеспрямовано збирати.
Перелічимо методи оцінки якості видання, які може використовувати редактор: а) через певний інтервал часу (як при саморедагуванні) повторно прочитати книжкове видання чи низку підготованих повідомлень у періодичному виданні й самостійно оцінити якість виконаної роботи; б) попросити своїх колег (редакторів-професіоналів чи вчених-дослідників, які займаються проблемами редагування) оцінити якість редагування; в) на основі попереднього пункту "б" провести семінар для обговорення і визначення якості здійсненого редагування; г) зібрати листи читачів з висловленими зауваженнями; ґ) з'ясувати думку автора книжкового видання чи авторів повідомлень, опублікованих у періодичному виданні, про якість редагування; д) використати одночасно кілька методів, перелічених вище.
- 21. Лінгвістичні норми редагування.
- 22. Логічні основи редагування текстів. Вимоги до означень. Закони логіки і їх значення у роботі з текстами. Причини виникнення логічних помилок
- 23. Межі втручання редактора в авторський оригінал
- 24. Мета і завдання редагування. Методи і методики редагування. Методологічна база редагування.
- 25. Методи контролю
- 26. Основні завдання теорії видавничої діяльності та теорії редагування
- 27. Особливості застосування сучасних шрифтів
- 28.Особливості редагування перекладів.
- 29. Оцінювання якості видавничої продукції і розповсюдження видань
- 30. Перевірка фактичного матеріалу. Вимоги, які ставляться до редактора у роботі з цифрами і цитатами.
- 31. Періодизація розвитку редагування
- 32.Підготовка редактора до процесу редагування і робота з автором.
- 33.Поняття тексту у ред. Практиці. Осн, дод, доп текст. Ознаки тексту.
- 34.Поняття факту і фактичного матеріалу рукопису. Система фактів твору. Осн вимоги у роботі з фактами. Причини виникнення фактичних помилок.
- 35.. Правила складання і верстання елементів видання (авантитул, контртитул, фронтиспис, титул. Аркуш, зворот титула, шмуцтитул)
- 36. Правила складання і верстання елементів видання (передмова, вступна стаття, присвята, епіграф, сигнатура, норма)
- 37. Принципи виміру друкарських шрифтів. Система Піка та система Дідо
- 38. Причини виникнення логічних помилок.
- 39. Редагування видань і словниковий запас реципієнта
- 40. Редагування як синтез операцій контролю та синтезу. Межі усунення помилок та ступінь редагованості рукопису