1.2 Причини появи молодіжних сленгізмів, методи їх утворення, шляхи розповсюдження

Молодіжний сленг є дуже цікавим лінгвістичним феноменом. Критерієм відокремлення його в окремий тип специфічної лексики є не лише віковий показник носіїв, а й просторові, географічні, часові й навіть соціальні чинники. Сленгові номінації молоді, фундамент яких складають загальнонаціональні фонетичні й граматичні основи мови, існують в окремих більш-менш замкнутих референтних групах. Повнота й модифікація цього мовного потоку залежить безпосередньо від історичних подій на конкретній території поширення, проте загалом виділяють три великі етапи розвитку сленгізованої мови.

Перший етап датується 20-ми роками ХХ сторіччя. Події революційної доби та громадянських війн знищили усталену структуру суспільства й в тих умовах говірка багаточисленних безпритульних та звичайної молоді становили єдиний пласт, насичений так званою «блатною» лексикою.

Друга хвиля розвитку сленгу припадає на 50-ті роки і є виявом прямо пропорційної залежності динаміки мовного середовища та зростання популярності такої молодіжної течії, як «стиляги».

Апогеєм поширення сленгізмів у мові вважають 80-ті роки ХХ сторіччя. Саме цей час прийнято повязувати з початком масштабних соціальних перетворень, що відбувались в житті цілих країн, а отже й в житті окремих індивідів. Свобода, що прийшла в ті роки в автократичні країни, торкнулась й мови їх громадян. Таким чином, поява детермінованих засобів соціальної комунікації, що являє собою різноманітні вияви обміну інформацією в суспільстві, уможливила дуже швидке еволюціонування такого поширеного явища, як сленг. Це повязано, в першу чергу, з відміною цензури де-факто, зняттям багатьох заборон й табуювань, а також загальною демократизацією суспільства.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що сленг кожного історичного відрізка відображав головні ознаки часу та мав своє індивідуальне смислове навантаження.

Основним постачальником й мовним кістяком сленгу є елементи територіальних діалектів. Історично склалось, що на початку носіями сленгових одиниць були селяни з одного боку, а з іншого - декласовані елементи, більша частина з яких вихідці з села. У звязку з цим характерною рисою сленгу є конгломерат територіально різних діалектичних компонентів. Кількість сленгових номінацій і взагалі соціальних явищ мови, повністю відділених від мовних особливостей певної території, нескінченна. Будь-яке коло територіального діалекту завжди має певні соціальні градації, у яких відбувається диференційне переломлення мовних особливостей.

Український молодіжний сленг «страждає» від тих самих проблем, що й вся мова загалом. Однією з таких проблем є певна зросійщеність, а тому процес українізації простежується й в утворенні сучасних сленгізмів, відповідно до українських методів словотвору та адаптації запозичених лексем до української вимови. Прикладами можуть слугувати такі номінації: дискогопалка, лоскотарка, вечоранга, недоганяйло, окейно, дріт, мавпа, жаба, стайня, долярчик, кракозябра, гальмо, тусівка, хомячок, мітингайло і так далі.

«Сленг - це живий організм, що перебуває в процесі постійних змін і оновлення. Він невпинно запозичує одиниці з жаргонів й інших підсистем мови, а також сам стає постачальником слів просторічного, розмовного ужитку - така доля чекає популярний сленгізм, який за багаторазового повторення втрачає своє експресивне забарвлення.» [3, 4с.]

Джерелом поповнення та розповсюдження сленгових одиниць є, по-перше, іноземні мови, з яких власне черпаються запозичення та, по-друге, звичайна літературна мова. У другому випадку зміст окремих слів набуває незвичних алогічних тлумачень, відбувається певного роду переінакшення лексичного значення слова. Прикладом слугують такі слова, як «абзац», «ботанік», «косяк» та інші.

Іншомовні запозичення займають перше місце за продуктивністю збагачення сленгу. Здебільшого укорінення іноземних слів відбувається з англійської. О.М.Берегівська відзначає лише два іспанських запозичення (загордитися - «розтовстіти», фумар - «палити») та чотири німецькі. [1, 33с.] Цей спосіб вдало поєднується з афіксацією, внаслідок чого за допомогою словотворчих афіксів слова мобілізуються в мові вже в українізованому вигляді. Зазвичай, такі форми слів носять пародійний характер. Наприклад: «thank you» - сенкс, «birthday» - безднік, «window`s» - вінда.

Формування сленгового словника відбувається за допомогою тих самих мовних засобів, що й формування інших слів. Відмінність спостерігається лише в пропорційному відношенні та різноманітності поєднань цих методів.

Найпродуктивнішим засобом виступає вищезгадана афіксація: прикол - приколотися - прикольний - прикольно. Стандартні префікси й суфікси створюють нові сленгові номінації. Так, сленгізовані прикметники, як правило, утворюються за допомогою суфікса -ов-: брендовий, хітовий, хіповий і т.д.

Джерелом сленгу також є метафорика, що виражена як через власне метафори («мавпятник» - місце для затриманих у відділі міліції, «гасити» -лупцювати, бити когось, «дорога» - сліди від постійних уколів на вені ), так і метонімії («трава» - наркотики, що курять, «корочки» - різноманітні дипломи, свідоцтва, посвідчення). В даному випадку така метафоризація сленгізмів носить евфемістичний характер та покликана «заретушувати» негативну суть перелічених денотатів. У метафориці часто може читатись іронічний або саркастичний підтексти: «мерседес педальний» - велосипед, «малевич» - людина, що погано малює. Незначний внесок у формування лексичного фонду молодіжного сленгу мають такі мовні засоби, як:

a) запозичення різного роду жаргонізмів: «ксива» - документи, «мочити» - вбивати, «ходка» - увязнення;

b) використання антономазії: «Левіс» - джинси , «слухати Мендельсона» - одружуватись;

c) розвиток полісемії: «кинути» - 1) обдурити, зшахраювати; 2) не віддати борг, гроші; 3) вкрасти щось;

d) використання синонімічної або антонімічної деривації: «забити косяк» - зробити наркотичну цигарку;

e) словотворення шляхом складання коренів: «кайфолом» - людина, що заважає відпочивати , «рінгофон» - телефон;

f) використання методу злиття двох або більше усічених основ або цілих слів: «мозжечкнутися» - зійти з розумк;

g) застосування універбалізації: «академка» - академічна відпустка, «автомат» - залік, отриманий без іспиту;

h) удавання до аббревізації: «чмо» - дурень, від «людина морально опущена», «зоя» - зла людина, від «змія особливо отруйна»;

i) використання каламбуру: «чайковський» - чай, «белінський» - білий хліб;

j) застосування епентези: «тачанка» - таксі.

Ми бачимо, що інтерпретаційні моделі сленгових одиниць різняться між собою, як лексико-семантичними значеннями, граматичними формами, так і методами словотворення.

Сленгові номінації мають різні шляхи власного розповсюдження. Це своєрідні вертикальні схеми, що відмінні за напрямком руху сленгу та місцем знаходження його кореня. Звичним є процес впровадження сленгізмів знизу, коли джерелом словесних модифікацій є конкретний прошарок суспільства, який власне й дає поштовх для подальшого їх розповсюдження. У сучасному українському сленготворенні прослідковується незвичайний для цього лексичного пласта інноваційний процес. Суттю цього процесу виступає явище, коли сленгові слова створюються на вершині соціальної піраміди, а потім поширюються до її основи. Рух сленгу згори донизу ефективний в тих випадках, коли письменники, публіцисти, актори популяризують вже існуючий сленг або створюють свої сегменти соціолектів для подальшого їх розповсюдження. О.Д.Швейцер називає сленгові номінації такого роду «синтетичним сленгом». [15, 3с.]