Міжкультурна специфіка паремій

курсовая работа

2.4 Мовленнєві акти та паремії

Паремії, будучи готовими структурами для вживання у мові, не представляють собою інформаційно навантажені нові елементи системи знань. Вони не використовуються, щоб повідомити нові факти чи події. Вони функціонують у мовленні для комунікації та пізнання їх носія. Вивчення паремій у мові та мовленні є таким же актуальним як методологічно правильний опис їх функціонування у мовленнєвому акті.

Розглядаючи прислівя та приказки у функціональному аспекті, можливо виділити такі функції як прагматична (змінити свідомість адресата), соціальна (сприйняття соціальних норм, цінностей, поведінкових стереотипів конкретного національного соціуму) та моделююча (коректно моделювати поведінку індивідууму та вирішувати різні життєві ситуації) [8, 68].

Здібність пареміологічних одиниць реалізовуватися виходить з їх прагматичної природи. Іллокутивні сили, як один з найбільш виразних її проявів, вкладаються мовцем у прислівя з метою здійснити певну модифікацію поведінки, знання, емоційного стану адресата мовлення [8, 69]. Ефективним дослідницьким засобом для комунікативно-прагматичного опису прислівїв та приказок являє собою актомовленнєвий аналіз, який дозволяє вивчити їх поведінку у мовленнєвих актах різних типів та дискурсів. На основі цього О.В. Корень розглядає паремії у наступних мовленнєвих актах: констатація факту; судження; коментарій; передбачення; оцінка; упередження; побажання; розрада; скарга; докір [9, 8].

Оскільки пареміологічні формування мають прагматичний характер, вони реалізуються через намір мовця, види мовленнєвого акту, реакції реципієнта на почуте.

Делись добром ;)