Аналіз фонових знань, необхідних перекладачеві для перекладу текстів у галузі неврології

курсовая работа

ВСТУП

переклад текст неврологія термінологічна сполука

Метою нашої роботи є визначення найпоширеніших способів перекладу термінологічних словосполук у галузі неврології та повязаних з цим труднощів. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

1) надати аналіз фонових знань перекладача, необхідних для роботи із текстами у галузі неврології;

2) виконати переклад тексту у галузі неврології з англійської мови на українську;

3) визначити головні перекладацькі прийоми, застосовані для перекладу терміносполук.

Тема дослідження є актуальною, оскільки обсяг медичної літератури, яка видається англійською мовою, зростає. До того ж, неврологія - актуальна наука в сучасному світі. Тому перекладач мусить бути обізнаним, аби забезпечити українським фахівцям доступ до наукової літератури для розвитку медицини.

Матеріалом роботи було обрано текст у галузі неврології, повязаний з захворюванням Вільямса, його симптоматикою, труднощами та лікуванням. Джерелом послугувала стаття «Severe eating disorder in a 28-year-old man with Williams syndrome» авторів Todd Young, William Apfeldorfl, Jordan Kneppel, Joel Yager. Cтаття взята з онлайн журналу «The American Journal of Psychyatry» Vol. 166, No 1, dated January 01, 2009.

Етапи дослідження включають визначення обсягу фонових знань, необхідних перекладачеві для роботи з літературою в галузі неврології, переклад тексту, обраного матеріалом дослідження, перекладацький аналіз способів перекладу терміносполук тексту та формування словників.

РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ФОНОВИХ ЗНАНЬ, НЕОБХІДНИХ ПЕРЕКЛАДАЧЕВІ У ГАЛУЗІ НЕВРОЛОГІЇ

Фонові знання та фонова інформація є складовими перекладацької компетенції, яку найбільш загальному значенні розуміють як здатність перекладати на фаховому рівні. Проведені дослідження не вичерпують усіх аспектів проблеми формування професійно-орієнтованої перекладацької компетенції, не розглядають знання, навички та вміння як складники цієї компетенції, набуття яких є конче необхідним для її формування. Це доводить актуальність обраної проблеми. Узагальнення наявних поглядів дозволяє припустити, що до змісту професійно-орієнтованої перекладацької компетенції входить низка компонентів, зокрема, комунікативний, професійно-технічний, текстоутворювальний, прагматичний, стратегічний і морально-етичний. Комунікативний компонент [3; 6; 16; 18], у свою чергу, охоплює три складові: мовну, мовленнєву та соціокультурну. На основі визначення перекладацької компетенції, даймо тлумачення поняття професійно-орієнтованої перекладацької компетенції. Так, під професійно-орієнтованою перекладацькою компетенцією майбутніх філологів ми розуміємо здатність реалізовувати перекладацьку компетенцію в різноманітних умовах мовленнєвого спілкування, що передбачає опанування майбутніми філологами сукупності знань, навичок і вмінь, які б забезпечували готовність до успішної професійної діяльності й міжкультурного спілкування. Зосередьмося тут лише на одному компоненті, що входить до змісту комунікативного компонента, а саме - на соціокультурній компетенції майбутнього перекладача, зокрема на її предметному складникові. Формування цього компонента розглядають як одне з основних завдань формування умінь фахового перекладу. Соціокультурний компонент комунікативної компетенції та його складові різні автори в різні часи називали по-різному: фонові знання [1; 4 - 8; 17], вертикальний контекст [2; 4], фреймова/коґнітивна пресуппозиція або прагматична презумпція [8; 14] тощо. Це засвідчує різноманітність підходів до проблеми змісту розглянутого поняття, що обумовлює таке ж розмаїття концепцій та поглядів. Деякі автори [16; 19] розглядають соціокультурну складову як знання соціокультурного контексту і досвід спілкування й використання мови у різних соціокультурних ситуаціях. З огляду на лінгвокраїнознавчий підхід [9; 20], до змісту соціокультурного аспекту належать національна ментальність (світогляд, форми вербальної та невербальної поведінки, етикет, моделі комунікативної поведінки в повсякденному житті країни, мова якої є обєктом вивчення); національні надбання (наука й мистецтво, історія і релігія, національні памятки, т. і.), а також досвід спілкування. Останній компонент залучає соціокультурно прийнятний стиль комунікації, правильну інтерпретацію проявів іншомовної культури, прогнозування моделей сприйняття мовленнєвих актів носіями мови та їхньої мовленнєвої поведінки, відсутність культурного шоку, здатність толерантно розвязувати соціокультурні конфлікти, наявність у свідомості індивіда соціокультурного портрета країни, мову якої він вивчає.

На наш погляд, для цілей дослідження, слушно розрізнити поняття «фонова інформація» та «фонові знання». «Фонова інформація» - це система понять, що лежить в основі кожного конкретного тексту, незалежно від того, засвоєна вона перекладачем чи ні. Після її ж засвоєння така інформація перетворюється на «фонові знання» перекладача. Термін «фонові знання» є зручним для позначення соціокультурної інформації. В інших працях спостерігається помірна варіативність думок щодо визначення сутності фонових знань. Так, А.В. Федоров [17] розглядає їх як соціокультурні відомості, що відображають реальний комунікативний фон певного народу або картину життя певної країни. На його думку, поширення фонових знань відбувається саме через переклад, який потребує певних соціокультурних знань, що дозволяє зрозуміти глибинний зміст оригіналу і перекласти його без смислових втрат і помилок [17]. Фонові знання[1; 6; 7; 8; 12], - це сукупність даних і відомостей про своєрідність країни, мову якої досліджувано, її національну культуру, менталітет, національні особливості вербальної та невербальної поведінки тощо. Отже, у цій концепції до фонових знань віднесено базові поняття, які допомагають адекватно орієнтуватися в соціокультурному контексті певної комунікативної ситуації, правильно інтерпретувати й перекладати зміст мовленнєвої та не мовленнєвої поведінки представників двох культур. Іноді фонові знання визначають як систему знань у галузі, якої стосується текст оригіналу, разом з коґнітивним досвідом перекладача у цій же сфері [4; 6]. Деякі автори звужують значення аналізованого поняття, залучаючи до його змісту лише відомості про історію, географію, політику, тобто все те, що вказує на специфіку і неповторний колорит певної країни [1; 3].

Розгляньмо структуру фонових знань. За ступенем поширеності розрізняють три види: загальнолюдські, регіональні та країнознавчі [2; 6]. Сюди можна також додати соціально-групові знання, притаманні певним соціальним спільнотам - педагогам, лікарям, правникам тощо.

Обрана нами галузь - неврологія, предметом вивчення якої є захворювання центральної та периферичної системи. Задачею цієї науки є розробка теорії та практики лікування неврологічно хворих пацієнтів.

Одним із неврологічних захворювань є синдром Вільяма. Дж. Вільям, кардіолог з Нової Зеландії, уперше описав синдром у 1961. Кардіолог виокремив серед своїх пацієнтів людей, які мали схожу зовнішність і помірну розумову відсталість. Зовнішність хворих на синдром подібна до зовнішності ельфів (у традиційному сприйнятті): широкий лоб, опущені додолу повні щоки, великий рот із повними губами, пласке перенісся, маленьке загострене підборіддя, своєрідну пласкувату форму носа, яскраво-блакитні очі із зірчатою картиною райдужки та припухлостями навколо повік. Для синдрому характерні також розумові порушення: дефіцит наочно-образного мислення, але спостережувано розвиток вербальних здібностей. З-поміж психологічних особливостей пацієнтів вирізняють: природню комунікабельність, непослідовність у діях, піднесений настрій, уміння слухатися дорослих. Хворі страждають також на численні фізичні порушення: стеноз аорти, підвищена еластичність суглобів, проблеми з вагою, порушення опорно-рухової системи. Пізніше вчені-дослідники визначали, що причиною захворювання є рідке порушення сьомої хромосоми [20]. Вагомий внесок зробив також учений А. Бейрен, який разом із співавторами доповнив ряд фенотипових ознак ідіоматичною гіперкальціємією. Тому повна назва хвороби - синдром Вільяма-Бейрена. Лікарі К. Джонс і Д. Сміт провели масштабне детальне дослідження фізичних симптомів і особливостей поведінки у хворих.

Оскільки хвороба (як і будь-яке неврологічне захворювання) охоплює низку фізіологічних, психологічних, поведінкових симптомів, перекладач мусить знатися на широкому колі питань та бути обізнаним із поняттями та лексичними одиницями на їхнє позначення, тобто з термінологією.

Таким чином, перекладач повинен користуватися загальною інформацією щодо ключових понять у галузі, до якої належить текст. Розгляньмо це на прикладі схеми в межах теми нашого дослідження.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Головні поняття за темою «Синдром Вільяма»

Поняттєва схема тексту про синдром Вільяма охоплює пять видових категорій, які в свою чергу складаються із наступних понять: 1) History of illness (історія хвороби): severe eating disorder (серйозне порушення харчування), limited intellectual functioning (недостатньо задовільний розумовий розвиток), usual caloric intake boundaries (гранична кількість вживаних калорій), shortness of breath (задишка), early satiety (завчасне пересичення), characteristic facies (характерний зовнішній вигляд), cardiac anomalies (серцеві вади), lack of social fear (надзвичайна комунікабельність), impaired visuo-spatial construction (порушення зорового сприйняття), failure to thrive (неспроможність бути успішним), pectus excavatum (лійкоподібна деформація грудної клітини), aortic regurgitation (аортальна регурґітація), ejection fraction (викид крові); 2) Physical examination (медичний огляд): symmetric microcephaly (симетрична мікроцефалія), diminished breath (послаблення дихання), diastolic murmur (діастолічний шум), bowel sounds (кишкові шуми), brachydactyly (скорочення пальців рук та ніг), clinodactyly (стійка деформація пальців), psychomotor slowing (психомоторне сповільнення), focal neurological deficits (центральне неврологічне порушення), osteopenia (остеопороз), retracted and scaphoid abdomen (впалий живіт видовженої форми); 3) Mental status examination and behavioral process (перевірка психічного стану та поведінки): alarming cachexia (гранична виснаженість), euthymic mood (евтимічний настрій), lack of social fear (надзвичайна комунікабельність); 4) Investigations (обстеження): supravalvar aortic stenosis (надклапанний стеноз аорти), hyper-inflated lung volumes (емфізема легень), hypoalbuminemia (недостатня кількість альбуміну в крові), paucity of intra-abdominal fat (недостатня кількість внутрішньочеревного жиру), urreteral diverticulum (виріст у сечоводі); 5) Neurological and psychiatric problems (неврологічні та психіатричні проблеми): hyperreflexia (підвищені рефлекси), strabismus (косоокість), nystagmus (мимовільні рухи очних яблук), hyperracusis (патологічне підвищення сприйняття звуків), attention deficit hyperactivity disorder (гіперактивність з синдромом дефіциту уваги).

Таким чином, викладений вище аналіз дозволив встановити головні поняття, на яких ґрунтується тема, обрана нами як матеріал дослідження, а також терміносполуки для ії позначення. Їхнє усвідомлення є необхідною умовою готовності перекладача до роботи з текстами в галузі неврології.

Делись добром ;)