2.1 Специфіка функціонування запозичень у німецькій мові

Проблема запозичень та їх використання в мові, особливо англіцизмів, є актуальною для всіх без винятку мов. Це повязано в першу чергу з тим, що за останні 10-20 років кількість запозичених з англійської мови слів суттєво зросла. Ставлення до іншомовних слів та запозичень протягом століть було неоднозначним.

На наш погляд, доцільно розглянути функціонування запозичень у німецькій мові через призму історичного розвитку держави та мови зокрема.

Так, у певні періоди історичного розвитку мови запозичення сприймалися як шлях збагачення її словникового складу, а сам процес розглядався як позитивне явище. В історії національних мов були також періоди активної боротьби з іншомовними словами, коли пуризм ставав вимогою часу. Контакти з іншими народами та повязаний з ними обмін інформацією, досвідом, матеріальними досягненнями залишали свій слід не тільки в суспільному житті, але й у мові.

В епоху середньовіччя інтенсивне збагачення лексичного шару словами іншомовного походження, на відміну від сьогодення, не сприймалося в німецькій мові як катастрофа. Запозичення з латини, грецької мови, а також значна кількість слів із французької мови, які потрапили в німецьку під впливом лицарської культури, - це назви нових для Німеччини понять, предметів та явищ, що увійшли не тільки до мови, але стали повсякденням німецького суспільства, наприклад: Abenteuer, Kreuz, Kirche, Turnier, Posaune тощо.

У період Відродження запозичення були, як правило, з латини і мали дидактичний характер. Серед них Argument, artikulieren, Disziplin, diskutieren, Element, formieren, Magister, Konzept, Universitat, Substanz, Position, Klasse. Усі ці слова формують сьогодні лексичний склад більшості європейських мов, а не тільки німецької.

Що стосується XVII століття, то в цей час через особливості історичного розвитку Німеччини (Тридцятирічна війна 1618-1648рр.) та значний вплив французької як мови провідної в культурному відношенні нації Європи німецька мова настільки збагатилася запозиченнями, що постала загроза втрати нею своєї самостійності. Запозичення цього часу стосувалися різних сфер життя, серед яких сфера дипломатії та державного управління (Depesche, Minister), торгівлі (engagieren, Fabrik), транспорту (Karosse, Equipage), гастрономії (Bouillon, Kotelett, Konfiture), моди (Frisur, Garderobe, Korsett), суспільної поведінки (Etikette, Kompliment, parlieren) тощо.

У ХІХ столітті провідну роль в Європі відіграє Великобританія, а тому саме англійська мова є джерелом запозичень. Це стосується не тільки бізнесових понять, але й лексики, що обслуговує сфери журналістики, транспорту та суспільного життя (Interview, Reporter, Tunnel, Tender, Kartell, Trust, Dandy, Flirt, Smoking, Coctail). Починається інтенсивне збагачення словникового складу німецької мови англіцизмами, цей процес триває ще донині. У ХХ столітті вплив англійської мови, особливо її американського варіанта, значно зростає і поступово запозичення зявляються не тільки в суспільній, але й у приватній сфері. Так, слова Bestseller, Jazz, Make up, Pullover, Teenager відомі не тільки мові засобів масової інформації, літератури та економічних вісників, але й пересічним громадянам.

Отже, кожна значна епоха в історії розвитку людства залишала в німецькій мові свої сліди у вигляді запозичень. Більшість із них уже не сприймається суспільством як іншомовні слова, оскільки вони адаптувалися до вимог німецької мови. Ступінь асиміляції іншомовних слів у німецькій мові залежить від того, наскільки довго та як часто вони використовуються мовцями. Так, наприклад, такі слова як Engel, dichten, Fenster, Korper, Tisch, Flote, Maske та інші мовці не повязують із процесом запозичення, у той час як Bibliothek, незважаючи на досить тривалий термін перебування в словниковому складі німецької мови та загальновживаний характер, ще й досі сприймається як запозичення.

Тож важливою, на наш погляд, залишається проблема визначення й тлумачення запозичення. Існують певні ознаки запозиченого слова. Серед них слід назвати в першу чергу такі:

наявність у морфологічній структурі слова компонентів іншомовного походження (суфіксів та префіксів): impulsiv, Konzentration, Mobbing, reformieren;

незвичайне, відмінне від звичного звучання слова, наприклад: Friseur, Team, або місце наголосу, що не відповідає вимогам німецької мови, наприклад: desolat, Diat, prolongieren;

графічна невідповідність, незвичайні для німецької мови графічні структури та сполучення літер: Bodybuilding, Soutane, Osteoporose, Philosophie.

Наведені вище ознаки іншомовних слів дають змогу виявити запозичення, але не в усіх випадках. Слід зауважити, що префікс ab- та суфікс -ier у різних словах може бути свідченням того, що слово запозичене, але не завжди (absolut - abreisen, massakieren - erfrieren). Крім того, до деяких німецьких коренів часто додаються запозичені афікси (buchstabieren, Schwulitat, hausieren), і навпаки, до запозичених коренів іноді додаються німецькі суфікси та префікси (Direktheit, temperamentvoll, risikoreich). Такі гібридні словоутворення вже не можна однозначно віднести ані до іншомовних слів, ані до автентичної лексики.

Варто звернути увагу також і на ту обставину, що значна кількість запозичених слів вимовляється відповідно до фонетичних вимог німецької мови, тому такі одиниці вже не сприймаються як запозичені (Spekulant, Stadium; Stil, Atlas, Lyrik, Radio, Thema). Більшість асимільованих слів важко виявити через те, що вони не тільки вимовляються, але й пишуться у німецькій традиції письма (Keks, schocken). Процес визначення запозичень у мові ускладнює ще й те, що від високої частоти вживання слова іншомовного походження стали звичними й увійшли до основного словникового фонду мови і тому не сприймаються як запозичені. Серед них Auto, Karussell, Mobel, Salat, Paradies, interessieren, Kasse, Pause, Tunnel тощо.

Отже, як бачимо, межі між запозиченим та суто німецьким словом хиткі, а критерії визначення запозичення неточні і потребують подальшої деталізації та концептуального аналізу.