Семантичні та функціонально-прагматичні характеристики евфемізмів в англійській мові

курсовая работа

1.2 Історія виникнення та дослідження евфемізмів

Термін «евфемізм» застосовувався античними авторами і насамперед тлумачився як промовляння слів, що мають добре передвістя, утримання від слів, що мають лихе передвістя (особливо при жертвоприношеннях) чи шанобливе мовчання [24, с.562]. Подібне розуміння евфемізму зближує його з табу, але не урівнює.

Вірогідніше за все, евфемізми виникли з табу під дією забобонного остраху заклинань и магічної дії людського слова, що породили заборони на лексеми, промовляти які дозволялося лише жерцям та вождям. Людська віра у магію породила замовляння від хвороб, молитви та ворожіння. Евфемізація - це мовна риса, що властива різним культурним спільнотам, історичним та соціальним утворенням [11, с.75-76].

Ще за античних часів евфемізми розглядались в якості стилістичного тропу, виконуючого роль словесного помякшення. В ті часи вже сформувався список комунікативно значущих якостей мови, про що свідчать наукові праці

Аристотеля, Цицерона, Квінтиліана та інших грецьких та римських вчених V- I ст. до н.е.

Основними якостями у греко-римській лінгвістичній традиції являлися правильність, однозначність, логічність, ясність, милозвучність, краса, різноманіття, лаконічність та доцільність мови, а також правдоподібність змісту виразів [12, с.353-354].

В англійській мові значне накопичення евфемізмів відбулось ще у Вікторіанську епоху. Найбільш відомими є евфемізми, що позначають «непристойні» частини людського тіла.

Відомо, що мова тісно повязана з менталітетом, культурою та традиціями її носіїв, тому велика кількість процесів, що відбуваються у суспільстві, знаходять відображення також і в мовній системі. Англійська мова, що за останні десятиліття набула найбільш стрімкого розвитку, зазнала значних змін, що у багатьох випадках продиктовані змінами у суспільній сфері.

Політкоректність, як ідейна течія, виникла в 70-х роках минулого століття на Заході та найяскравіше виявила себе в США, ставши своєрідною відповіддю на расові, гендерні, соціальні та інші суспільні і державні проблеми, що хвилюють сучасне людство. Політично коректні лексичні одиниці виникли як евфемізми, що мали на меті уникнути вживання слів, що підкреслюють ті чи інші випадки нерівності, фізичні чи психічні недоліки.

В лінгвістичному плані евфемізми почали вивчати з девятнадцятого століття. Значний внесок у вивчення даного лінгвістичного явища в кінці XIX століття зробив німецький лінгвіст Г. Пауль, виділивши евфемізми у розробленій ним схемі семантичних змін. Особливою популярністю проблеми евфемізації почали користуватись у 60-80рр. XX століття. У цей період зявились наукові праці С. Відлака, Дж. Лоуренса. Проблеми евфемічного перейменування на матеріалі різних мов розглядали І.Р.Гальперін, Л.П. Крисін, В.П. Москвін, О.І. Реупова, В.Н. Телій, та інші.

По мірі того як стала зростати кількість опублікованих робіт за даною проблематикою, почали виявлятися суперечності як у трактуванні евфемії і табу в цілому, так і в їх аспектах зокрема.

У сучасному світі спостерігається дуже високий рівень агресивності мовної поведінки людей. Починаючи з побутових розмов сусідів, скандалів у магазинах і на вулиці та закінчуючи мітингами на площах і парламентськими дебатами. Саме через це у 80-ті роки минулого століття зявився термін «синдром евфемії». Своєрідним «чемпіоном» даного феномену стала фраза - «economical with truth», під якою приховували слово «брехати», а у дослівному перекладі фраза означала «обачно поводитися з істиною», або простіше - «говорити неправду» [11, с.75-76].

Мовознавець В.П. Москвін зазначає, що необхідність вираження думок за допомогою евфемізмів може бути продиктована соціальними умовностями або іншими причинами, що мають вплив на культуру людини. Мовці можуть вбачати «непристойність» там, де її, у чистому вигляді, не спостерігається [12, с.355]. У цьому випадку зазвичай знаходять використання вишукані вислови, котрі можуть перетворити зміст повідомлення у суцільну нісенітницю, оскільки спотворюють значення слів.

Передумовою до вивчення евфемізмів в першій половині XX століття стали фундаментальні дослідження вченими таких явищ як просторіччя (В.В. Виноградов), соціальні діалекти (В.М. Жирмунський, Л.П. Якубинський, Є.Д. Поливанов), міське просторіччя (Б.О. Ларін). Увага філологів до не літературних форм мови з новою силою виявилась у 90-х рр. XX століття, що було зумовлено змінами в мові на тлі політичних, економічних та соціальних перетворень. У цей час відзначається найсильніший вплив жаргонної й просторічної лексики на літературну мову, спричинений входженням у публічне життя представників різних соціальних груп - носіїв специфічних жаргонів й інших форм не літературного мовлення. Водночас змінюється й психологічне ставлення людей до мови - норма (насамперед на лексичному та стилістичному рівні) демократизується, стає більш вразливою щодо не літературних засобів.

З цього можна зробити висновок, що евфемізми тісно повязані лексикою обмеженого вжитку, оскільки є її частковими замінниками. Дослідженню основних характеристик та чинників, що сприяли появі та розвитку евфемічної лексики приділяється досить багато уваги як з боку зарубіжних, так і вітчизняних науковців.

Делись добром ;)