Практичне дослідження синтаксису наукового стилю

курсовая работа

1.2 Основні мовні засоби наукового стилю

Основними мовними засобами наукового стилю є велика кількість термінів, схем, таблиць, графіків, абстрактних (часто іншомовних) слів, наукова фразеологія (стійкі термінологічні словосполучення), цитати, посилання; уникання емоційно-експресивних синонімів, суфіксів, багатозначних слів, художніх тропів, індивідуальних неологізмів.

До мови наукової літератури ставляться особливо суворі вимоги щодо дотримання норм, що сприяє посиленню логізації викладу. Адже метою наукових творів є ознайомлення читача з результатами досліджень учених у різних галузях знань. Меті підпорядковані спосіб викладу матеріалу, і, відповідно, мовні засоби, які використовуються. Вони повинні забезпечувати повне й точне осмислення теми, послідовність і взаємозвязок думок. Усі міркування автора твору мають спрямовуватися на переконливе обґрунтування висновків, результатів, яких було досягнуто він під час дослідження. Чітка послідовність мислення автора передбачає насамперед логічне, а не емоційно-чуттєве сприйняття наукового твору, тому емоційно-експресивні мовні засоби не мають бути домінантними в ньому. (див. Додаток А)

Розглянемо головні мовні засоби в науковому стилі за рівнями літературної мови. Лексика та фразеологія. Загальновживані слова, загально-наукова лексика й терміни визначають мовні особливості стилю творів, у яких ідеться про результати досліджень, досягнення науковців. Слова у таких текстах вживаються у своїх прямих значеннях, синонімів майже немає. Із зображальних засобів переважають порівняння. Вони допомагають скласти виразніше уявлення про предмет розповіді. Фразеологія наукової мови також вельми специфічна. Вона покликана, з одного боку, визначати логічні звязки між частинами висловлювань (наприклад, такі стійкі словосполучення, як навести результати, як показав аналіз, на підставі отриманих даних, підсумовуючи сказане, звідси випливає, що тощо; див. наведений нижче перелік); з іншого боку, позначати певні поняття, будучи термінами (вільна економічна зона, мертва мова, струм високої напруги, форма релігійного світогляду). До загальновживаної лексики відносяться слова спільної мови, які найбільш часто зустрічаються в наукових текстах. Зрозуміло, в науково-технічних матеріалах використовується аж ніяк не тільки термінологічна і спеціальна лексика. У них зустрічається велика число загальнонародних слів, вживаних в будь-яких функціональних стилях. У будь-якому науковому тексті такі слова переважають, складають основу викладу. Завдяки загальновживаної лексиці мову науки зберігає звязок з загальнолітературні мовою і не перетворюється на мову мудреців або, як іноді кажуть, в мову жерців, зрозумілий тільки присвяченим, ученим. Залежно від складу читачів частка загальновживаної лексики змінюється: вона зменшується в роботах, призначених для фахівців (може становити не більше половини всіх слів), і зростає в творах, звернених до широкої аудиторії. Але науковий стиль не просто бере слова з загальнолітературної мови. Він виробляє ретельний відбір слів - перш за все тих, які найбільш оптимально виконують головну функцію, установку наукового стилю. Слово в наукової промови зазвичай називає не конкретний, індивідуально неповторний предмет, а клас однорідних предметів, тобто виражає не приватне, індивідуальне, а загальне наукове поняття. Тому в першу чергу відбираються слова з узагальненим і абстрактним значенням. Загальна характеристика лексичного складу наукового тексту включає наступні риси: слова вживаються або в основних прямих, або в термінологічних значеннях, але не в експресивно-образних. Крім нейтральних слів і термінології вживаються так звані книжкові слова: perform, calculation, circular, phenomenon, maximum, etc. Книжкові слова - це звичайно довгі, багатоскладові запозичені слова, іноді не повністю асимільовані, часто мають у нейтральному стилі більш прості і короткі синоніми, напр.: phenomenon - phenomena. Неповна граматична асиміляція виражається, наприклад, у збереженні форми множини, прийнятої в мові, з якого дане іменник запозичене, напр.: automaton - automata. Як виняток зустрічаються в науково-технічних матеріалах і лексичні елементи, більш характерні для розмовного стилю, при перекладі яких перекладачеві доводиться стикатися з необхідністю вибору експресивно-стилістичних варіантів. Науково-технічне виклад виявляється часом аж ніяк не нейтрально-обєктив-ним.

На лексичному й фразеологічному рівнях слід виділити наявність великої кількості термінів із різних галузей знання, а отже, - виразно іменний характер висловлювання, адже більшість термінологічної лексики становлять іменники. Оскільки наука оперує не образами, а поняттями, то наукові твори також насичені абстрактною лексикою.

Делись добром ;)