Атрибутивний іменник як компонент складного терміна (на матеріалі підмови електроніки)

курсовая работа

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ II

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

SUMMARY

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Наприкінці ХХ століття людство вступило у новий етап науково-технічного прогресу, який названо інформаційною революцією. В умовах кардинальних змін в усіх сферах людської діяльності, повязаних із глобальною компютеризацією, значною мірою зросли темпи збагачення словникового складу багатьох мов, зокрема англійської, яка зараз переживає справжній «неологічний бум». Надзвичайно складною роботою для перекладачів є передача змісту наукових статей та правильний набір мовних еквівалентів, компонентами яких також є терміни. Таким чином, актуальність нашої роботи полягає у необхідності лінгвістичного дослідження терміносистем окремих підмов, оскільки у сфері перекладознавста одним з найскладніших завдань є переклад науково-технічних текстів, які включають в себе значну кількість термінів. Попри те, що термінознавство активно досліджується вченими з різних куточків світу, ця тема, до сих пір, залишається недостатньо висвітленою, що й зумовлює актуальність написання цієї роботи.

Обєктом нашого дослідження є атрибутивний іменник як компонент складного терміну. Предметом дослідження виступають особливості функціонування складних термінів із атрибутивним іменником у підмові електроніки.

Метою даної роботи є аналіз атрибутивних іменників та дослідження їх перекладу, зокрема в текстах з електроніки.

Матеріалом дослідження стали інструкції до електронних приладів (мобільного телефону, мікрохвильової печі, автомобільного ресівера).

Для досягнення поставленої мети нами були визначені такі завдання:

1. дослідження основних понять термінології, детермінізація науково-технічного стилю та його класифікація;

2. пояснення та аналіз способів правильного перекладу термінів, ознайомлення з їх видами;

3. виявлення можливих труднощів перекладу наукових текстів, опис основних засобів передачі значення термінів при перекладі на українську мову.

У роботі представляються точки зору таких лінгвістів і мовознавців, як Л.С.Бархударов, В.І. Карабан, А.Д. Швейцер, Т.А. Воронцова, Васенко Л.А., Дубічинський В.В., Кримець О.М., Р.Г. Піотровський, Е.Ф. Скороходько та інших.

Структурно робота складається зі вступу, розділу I, в якому висвітлюється концепції світових мовознавців щодо термінознавства як окремої науки, змісту поняття «термін», основних класифікацій терміну тощо, розділу II, що включає короткий огляд характеристик науково-технічного тексту, опис особливостей цього стилю, зокрема на прикладі підмови електроніки. Робота також містить висновки до кожного розділу, загальні висновки, резюме англійською мовою та список використаних джерел.

РОЗДІЛ I. Місце та роль атрибутивного іменника у термінологічній системі

У словниковому складі мови термінологічна лексика відіграє значну роль. Нові поняття в науці потребують нових слів. Це супроводжується появою нових термінів. Дослідження термінологічної лексики спирається на визначення терміна. З приводу визначення терміна та вимог до нього в лінгвістів та мовознавців існують різні, нерідко протилежні точки зору. Таким чином ми опишемо головні підходи до визначення терміну [4, с.54].

1.1 Основні підходи до визначення поняття терміна та його характеристик

Слово термін відоме ще з античних часів. У латинській мові - (terminus) воно означало «кінець», «кордон», «межу». У середньовіччі набуло вже значення «визначення», «позначення». У старофранцузькій мові знаходять навіть номінацію “terme“ - «слово». В Україні ця назва поширюється вже у XVIII ст.

Термін - це спеціальне слово, яке має дефініцію. Конкретний зміст поняття, визначеного терміном, стає зрозумілим лише завдяки цій дефініції - лаконічному визначенню, яке зазначає суттєві ознаки предмета або значення поняття, тобто його зміст і межі [13, с.47].

У термінознавстві поки що немає загальноприйнятого визначення поняття «термін», хоча науковці здійснили чимало спроб це зробити. Так, наприклад, у різних сферах «термін» має різні значення:

Термін - це слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо.

Термін (розм.) - це будь-яке слово, будь-який вислів. || Слово або вислів, що вживається в тому чи іншому середовищі, на певній території, людьми певного фаху.

Термін (у логіці) - це необхідна складова частина судження (субєкт і предикат) чи силогізму [19].

Словник української мови подає таке визначеня слова «термін»: Термін - слово або вислів, що вживається в тому чи іншому середовищі, на певній території, людьми певного фаху [24, с.88].

О.С. Ахманова (1987: 70) визначає термін як слово чи словосполучення спеціальної (наукової, технічної і т.п.) мови, яке створене (отримане, запозичене і т.п.) для точного вираження спеціальних понять і позначення спеціальних предметів.

В.П. Даниленко (1979: 67) також дотримується точки зору, що «термін - це слово (чи словосполучення) спеціальної сфери застосування, яке називає спеціальне поняття».

Тлумачний словник, в свою чергу, дає таке визначення слова «термін»: Термін (лат. terminus «границя, кінець, межа») - це спеціальне слово чи словосполучення, що прийняте в певній професійній сфері і застосовується в особливих умовах. Термін представляє собою словесне означення поняття, яке входить в систему понять певної області професійних знань.

Приблизно такі ж визначення термінології бачимо і в зарубіжних словниках лінгвістичних термінів. Так, в словнику Ж. Марузо вона визначається як система термінів, які використовуються для вираження понять, притаманних даній науці.

В основі кожного терміну обовязково лежить визначення (дефініція) реалії, яку він позначає, завдяки чому терміни представляють собою точну і в той же час стислу характеристику предмета чи явища. Кожна галузь знання оперує власними термінами, які й складають суть термінологічної системи даної науки.

Характерними ознаками термінів є:

· належність до певної термінологічної системи;

· наявність дефініції (визначення);

· однозначність в межах однієї терміносистеми;

· точність;

· стилістична нейтральність;

· відсутність синонімів та омонімів у межах однієї терміносистеми;

· відсутність експресивності, образності, субєктивно-оцінних

відтінків [6,с.78].

Значення термінів зафіксовано в спеціальних словниках, довідниках, і відповідно їх потрібно вживати лише в тій формі та в тому значенні, які подано у словниках.

З XVIII ст. активно вживається слово номенклатура (від лат. «nomenklatura» - перелік, список). З часом це слово перетворилося у фактичний дублет термінології. Усе ж потрібно чітко розмежовувати ці поняття. В основі терміна лежить загальне поняття, а в основі номенклатурної назви - одиничне. Номенклатурою є серійні назви машин, приладів, верстатів, продукції, що випускається, назви рослин, звірів, найменування організації, підприємств, географічних назв.

Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію. «Уся наука, - за словами І. Свєнціцького, - це систематичне і дотепне окреслення (дефініція) певних явищ - особливою, тій науці належною мовою» [14, с.117]. Загалом серед термінологічної лексики можна виділити: суспільно-політичну, науково-технічну, природничу, адміністративно-ділову. Кожна з них має свої підсистеми, напр.:

· політичну (democracy - демократія, integration - інтеграція, government - уряд);

· юридичну (legislation - законодавство, appeal - заява, action - позов);

· фінансову (credit - кредит, bank - банк, deposit - депозит);

· військову (bridgehead - плацдарм, revolution - революція, weapon - зброя);

· філософську (dialectics - діалектика, basis - основний принцип, paradox - парадокс);

· біологічну (cell - клітина, raceme - суцвіття, genetics - генетика);

· геологічну (mineral - мінерал, crust - кора, atmosphere - атмосфера);

· лінгвістичну (phoneme - фонема, suffix - суфікс, verb - дієслово);

· літературознавчу (plot - сюжет, character - персонаж, alliteration - алітерація);

· електротехнічну (luminescence - люмінесценція, interlocking - з`єднування, condenser - конденсатор);

· радіотехнічну (repeating - ретрансляція, diode - діод, iconoscope - іконоскоп);

· фізичну (spectroscopy - спектроскопія, pressure - тиск, rheostat - реостат) [12, с.132].

Окрім цього, терміни використовуються і в офіційно-діловому стилі мови, наприклад: report - рапорт, chancery - канцелярія, minutes - протокол.

1.2 Провідні способи класифікації термінів

текст науковий технічний перекладацький

За сферою вживання терміни поділяють на загальнонаукові та вузькоспеціальні.

Загальноутворені терміни - це звичайні слова, які набули значного поширення, найменування предметів, якостей, ознак, дій, явищ, які однаково використовуються в побутовій мові, художній літературі , ділових документах. Такі терміни прості, доступні, зрозумілі, вони ніякого спеціального змісту не мають Як зауважила А. Корж, «вони не завжди зручні, часто багатозначні, допускають різні тлумачення, можуть застосовуватися то в одному, то в іншому значенні. Тому використання таких термінів доцільне, якщо їх значення зрозуміле для всіх і не породжує ніяких сумнівів у певному контексті…». Наприклад: ідея -idea, гіпотеза - hypothesis, процесс - process.

Вузькоспеціальні терміни - це звичайні слова чи словосполучення, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі, наприклад, юридичної : legal relationship - правові відносин; artificial person - юридична особа; physical evidence - речовий доказ; економічної : investment resource - інвестиційні ресурси; commercial bank - комерційний банк; floating capital - обіговий капітал. Для цих термінів характерна семантична конкретність, однозначність [12, с.134].

Терміни різноманітні за структурою, походженням і способами творення. За структурними моделями терміни поділяють на:

· однокомпонентні терміни, наприклад:

currency - валюта, budget - бюджет, file - файл;

· двокомпонентні терміни - найчастіше це словосполучення іменник + іменник, наприклад: skin erythema - еритема шкіри, quick-response capacity - швидкість виконання замовлень, value standard - норма вартості;

або прикметник + іменник, наприклад: legislative act - нормативний акт, liability of breakage - матеріальна відповідальність, ground rent - земельна рента;

· трикомпонентні конструкції, до складу яких можуть входити прийменники: прикметник + прикметник + іменник, наприклад: mobile television unit - пересувна телевізійна установка, socially necessary labour time - необхідний робочий час;

іменник + прикметник + іменник, наприклад: composite sentence - речення ускладненого типу, financial aid - відтворення грошового капіталу;

іменник + іменник + іменник, наприклад: the category of number - категорія числа іменника [12, с.135].

· багатокомпонентні аналітичні терміни, що мають чотири і більше компонентів, наприклад: fund of compensation package - фонд оплати праці підприємства, cash on reserve - резерв коштів.

Як відомо, понад 70% термінів у різних терміносистемах - це словосполучення. Вони становлять певну семантико-синтаксичну єдність, відтворюються в готовому вигляді.

1.3 Складні терміни як специфічний прошарок терміносистеми

Складні терміни являють собою стале словосполучення, за яким закріплене певне термінологічне значення, наприклад:

traffic control computer - компютер для керування дорожнім рухом;

vacuum-brake cylinder - циліндр вакуумного гальма.

Велику кількість термінів становлять препозитивні атрибутивні словосполучення, тобто такі словосполучення, де є означення і означуваний компонент і означення займає в словосполученні початкову позицію [10, c.55].

Складні терміни мають свої семантичні особливості, оскільки словосполучення може бути багатозначним - мати два і більше значень. У смисловому аспекті терміни-словосполучення є цілісними лексичними одиницями і поділяються на три типи.

До першого належать словосполучення, в яких усі компоненти є словами спеціального словника. Кожне з них самостійне і може вживатися окремо, зберігаючи своє значення. Однак, термін-словосполучення, що складається з цих компонентів, набуває нового значення, яке має смислову самостійність.

Другий тип включає терміни-словосполучення, в яких один компонент є технічним терміном, а другий - це слово загальновживаної лексики.

До третього типу відносять терміни-словосполучення, обидва компоненти яких - слова загальновживаної лексики, і тільки сполучення цих слів є терміном, який використовується в певній галузі науки чи техніки [10, с.231].

1.4 Шляхи перекладу складних термінів

Не у всіх наукових сферах висуваються однакові вимоги до номенклатури, бо кожна ділянка науки має властиві їй потреби. Вимоги конкретних наук, що мають справу з реальними речами, відрізняються, скажімо, від вимог суспільних наук. Для однієї галузі науки досить родо-видової класифікації; в інших потрібно розрізняти причини, процеси, процедури, ефекти, деталі. Вимогами до перекладу термінів є чіткість, лаконічність; термін повинен бути однозначним у межах окремої галузевої термінології і не мати синонімів, а також не мати емоційно-експресивного забарвлення [5, с.55]. Основними моделями термінів є: іменник+іменник, іменник+дієприкметник, прикметник + дієприкметник, числівник + прикметник

Терміни моделі N1+N2 (сполучення іменника з іменником):

Наприклад: achievement motivation - зацікавленість в досягненні (мети);;machine conditions - умови, в яких працює верстат; safety standard - стандарт, який встановлює правила техніки безпеки; application period - термін подання заяви (до вищого навчального закладу).

Терміни моделі (N + Part. I) + N:

Наприклад: air-retaining - такий, що утримує повітря; efficiency-decreasing- такий, що зменшує ефективність; aroma-producing - ароматичний; plane-boarding - посадковий; armour-piercing - бронебійний.

Терміни моделі (N + Part. II) + N:

Наприклад: engine-powered - такий, що приводиться в рух двигуном; carrier-based - такий, що базується на авіаносці; air-cooled - охолоджуваний повітрям; rod-shaped - у формі пальця; torpedo-shaped - у формі торпеди;

Терміни моделі (Adj. + Part. I) + N:

Наприклад: quick-acting -швидкодіючий; English-speaking - англомовний; far-reaching - далекосяжний; long-standing - тривалий; easy-flowing - плавний; hard-working - такий, що багато працює; clean-burning - такий, що згорає без забруднення повітря.

Терміни моделі (Adj.+Part. II) + N:

Наприклад: nuclear-armed warhead - ядерна боєголовка; warm-blooded - теплокровний; single-celled - одноклітинний; loose-jointed - слабо повязаний; human-powered - такий, що приводиться в рух людиною; longest-used - такий, що використовується найдавніше.

Терміни моделі (Num.+Part. II) + N:

Наприклад: one-celled - одноклітинний; four-sided - чотиристоронній; legged locomotion - ходіння на двох ногах; ten-sided - з десятьма сторонами;)

[6, c.84-87].

Атрибутивне сполучення - це є єдність означуваного, вираженого іменником, з означенням. Означення може належати до різних частин мови:

· прикметників: (abrasive tip, critical value, eutectic composition, exothermic pad);

· дієприкметників: (increasing size, on-going research, bottle opener, business ethics, air plant, wind blower, steam engine ).

Похідні є прикметники найчастіше утворені за допомогою суфіксів:

-al, -ic, -ive, -ous: mechanical property, critical value, thermal conductivity; eutectic composition, , exothermic pad; automotive industry.

Згідно з компонентним аналізом атрибутивних словосполучень, вони поділяються: 1) на атрибутивні, 2) обєктні, 3) субєктні, 4) обставинні, 5) комплетивні.

Атрибутивними словосполученнями виступають такі, у яких головне слово позначає предмет, а залежне окреслює його ознаку: старанний учень, виняткова причина, красива дівчина. З-поміж словосполучень з атрибутивними відношеннями домінують словосполучення із залежним компонентом, який виражає узагальнену ознаку (прикметник, займенник, дієприкметник).

Атрибутивні відношення часто виникають і при сполученні іменника з іншими частинами мови, яким не притаманний потенціал позначення узагальненої ознаки: а) іменник + іменник без прийменника: крило літака - plane`s wing; б) іменник + іменник з прийменником: будинок з дерева - the house of wood; в) іменник + інфінітив: бажання вчитися - great appetite to learning; г) іменник + прислівник: кава по-турецьки - Turkish coffee.

На підставі даних компонентного аналізу атрибутивних словосполучень ми дійшли висновку про те, що прикметник є найуживанішим в функції означення. Це пояснюється тим, що прикметник, завдяки своїй семантичній особливості - не предметності, виражає ознаку предмета. Атрибутивні словосполучення, в яких функції означення виконують дієслівні компоненти (терміни типу V- ing + N i V-ed + N) є значно менші за кількістю.

Що ж стосується проблеми перекладу іменників-атрибутів (адюнктів), то вона тісно повязана з більш широкою проблемою віднесення лексичних одиниць англійської мови до граматичних класів. Неоднорідність граматичних критеріїв віднесення слова до певної частини мови призвела до того, що діапазон розходжень у трактуванні ученими їх кількості коливається від чотирьох (Sledd 1959, Newsome 1962) до чотирнадцяти (Khaimovich, Rogovskaya 1967). У цьому звязку вияснення статусу іменника в функції означення виявляться важливим як у філософському (природа мови), так і в практичному плані (вивчення англійської мови як іноземної, позначення у словниках слів як части мови). Маркування у словнику атрибутивних іменників як "adj" - один із прикладів порушення основних засад обєктивного віднесення слова до його реального морфологічного класу.

Оскільки, як загальні, так і власні іменники мають в англійській мові давнє і визнане вживання в ролі адюнкта, що семантично характеризує інший іменник, дана проблема не є новою в лінгвістиці. За свідченням лінгвістів (Gove 1969, Aiken 1964) тільки два англійські іменники - lam (тікати) і midst (середина) - не вживаються в атрибутивній функції. Сама проблема є багатогранною, як багатогранні семантико-синтаксичні звязки двох повязаних структурою іменників. Особливості таких звязків випливають як із різноманітності семантичного наповнення адюнктів, так і з субєктивного трактування мовцем вираженої іменником ознаки. Крім того, українській мові не властиве вживання іменника у називному відмінку в ролі адюнкта іншого іменника [26].

У системі іменника категорія лімітативності/алімітативності проявляється в протиставленні в основному понять "адєктивність" - "субстантивність". "Адєктивність" номінується мовною одиницею у ролі лімітатора.

Іменник-адюнкт сполучається з означуваним іменником без залучення будь-яких мовних засобів репрезентації контакту, що може призводити до неоднозначного тлумачення. Наприклад: “a corner kick”(угловий) - “a kick charged from the corner” і “a kick aimed at the corner”, або “the Huxly lecture”, “the lecture by Huxly”(лекція Хакслі) чи “the lecture about Huxly”(лекція про Хакслі).

При перегляді N1+N2 утворень, найбільш поширеними є випадки, коли вживаються:

іменник в родовому відмінку для вираження ознаки з препозитивним означуваним іменником у називному відмінку: correlation method - метод кореляції, canal lock - шлюз каналу, concrete layer - шар бетону, crane load - навантаження крана;

прикметник на місці препозитивного іменника, але не обовязково однокорінний з цим іменником: practice ground - дослідне поле, air-drag - аеродинамічний опір, bed load - донні наноси, paper mill - паперова фабрика, blast box - повітряна коробка;

означуваний іменник з подальшим розширеним поясненням значення препозитивного іменника: contour method - спосіб зображення рельєфів горизонталями, conduction pump - електромагнітний насос постійного струму;

іменник на місці постпозитивного іменника та постпозитивний іменник з прийменником: axle load - навантаження на вісь, oil drain - спускний отвір для масла, fruit mincer - машина для подрібнювання плодів, snowbird mine - шахта з сезонним видобуванням, brick furnace - піч для випалювання цегли;

інтегрована лексема: cock-shot - мішень, a fireman - кочегар, sea front -набережна, oil fuel - мазут, water gang - канава, an egg-plant - баклажан [26].

Делись добром ;)