10 Синонімічний вибір слова. Близькозвучні слова

Таким чином, під синонімами розуміють мовні одиниці або структури, які відрізняються формально, проте мають подібне або однакове значення і, тому, співпадають в корні значення. Синоніми, позначаючи одне явище дійсності, зазвичай, називають його по-різному – наприклад, виділяючи в предметі, що називається, різні його властивості, або характеризуючи даний предмет з різних точок зору. Саме тому синоніми, позначаючи один і той самий предмет чи поняття, як правило, не є по відношенню одне до одного абсолютно ідентичними словами, як з точки зору семантики, так і з точки зору своїх емоційно-стилістичних властивостей. Вони майже завжди відрізняються одне від одного 1) певними відтінками лексичного значення, 2) емоційно-експресивним забарвленням, 3) приналежністю до певного мовного стилю, 4) областю вживання, 5) здатністю поєднуватись з іншими словами тощо. Як правило, відмінність між синонімами спостерігається одночасно за декількома ознаками.

Як бачимо, синоніми, називаючи один і той самий предмет реальності, завжди відрізняються. Проте, ці відмінності обов’язково передбачають їх номінативну єдність, яка визначає основну ознаку синонімів, - можливість заміни одного слова іншим в певному контекстуальному оточенні.

Як вже неодноразово зазначалось, синоніми відрізняються за своїм звучанням, структурою і походженням. Проте, в мовній системі можна спостерігати і такі синоніми, які на даний момент не повністю відрізняються за своїм значенням і відношенням до контексту. Вони називаються абсолютними синонімами або лексичними дублетами. еобхідно враховувати, що в багатьох випадках в синонімах спостерігають незначні, ледве вловимі відмінності. Мова не терпить “тотожних” слів і виразів. Таке слово чи словосполучення або набуває іншого значення, стилістичного забарвлення, або цілком зникає із вжитку. Тому при вживанні і виборі слів необхідно пам’ятати про найтонші стилістичні забарвлення, область вживання тих чи інших термінів, особисте ставлення і оцінку мовця.

Синонімія – це позначення зв’язків між синонімами. Яскрава синонімія сучасної мови, незалежно української, чи німецької – є одним з багатьох доказів її словникового багатства. Вона дає можливість висловити детальну оцінку думки, можливість урізноманітнити мову, робить мовлення більш образним, дієвим і виразним. Синонімія – явище завжди глибоко національне, вона утворюється в різних мовах різними шляхами. В українській мові, як більшою мірою і в німецькій, синоніми з’явились в результаті утворення нових слів на основі існуючого словникового матеріалу, в результаті поповнення словникового запасу за рахунок лексики територіальних чи професіональних діалектів, частково також жаргонів, або в результаті засвоєння іншомовних слів з лексики інших мов.

Синоніми є показником розвиненості мови, її багатства, гнучкості, вони сприяють урізноманітненню висловлення думок; відображають національну специфіку мови, її самобутність. Наявність синонімів в мові допомагає різноманітити і прикрасити мову, уникаючи стомлюючих повторень. Оскільки синоніми вирізняються своїми функціями в мові і мовленні, вони потребують особливого підходу в процесі перекладу з однієї мови на іншу.

Переклад синонімів являє собою самостійну і достатньо складну проблему. Вона є актуальною, оскільки практика показала, що при опрацюванні текстів іноземною мовою, перекладачі часто стикаються з труднощами в процесі пошуку влучних синонімів. Значну допомогу при пошуку відповідних синонімів пропонують різноманітні синонімічні словники. Справжній перекладач повинен вміти дуже швидко підібрати до будь-якого іноземного слова синонім, що збільшує його словниковий потенціал.

Ще одною чи не найважливішою проблемою є “адекватність” або “еквівалентність” вихідного і перекладеного тексту. Заміняючи в процесі двомовного спілкування текст-оригінал, чи, як прийнято говорити в перекладознавстві, вихідний текст, перекладеним текстом, перекладач тим самим нейтралізує лінгво-етнічний бар’єр, який розділяє різномовних партнерів і надає їм можливість мовного спілкування, яке можна порівняти з можливістю спілкування в рамках одномовної комунікації. При переході до соціально-особистісних бар’єрів додається ще й лінгво-етнічний бар’єр – розбіжність в мовах, закономірностях їх функціонування, культурах мовних партнерів. Завдання перекладача полягає саме в тому, щоб нейтралізувати саме цей - лінгво-етнічний бар’єр. Таким чином, в процесі перекладу перекладач нейтралізує лише ті перешкоди на шляху ефективної мовленнєвої комунікації різномовних учасників спілкування, які є наслідком їх приналежності до різних лінгво-етничних колективів. Перекладач ні в якому разі не повинен руйнувати соціально-групові або індивідуально-особистісні бар’єри. Він також зобов’язаний притримуватись змісту і форми вихідного тексту і докладати всіх зусиль, щоб відобразити їх у перекладеному тексті, але в той самий час занадто не прив’язуватись до тексту-оригіналу.

Тепер підіб’ємо підсумки вищесказаного стосовно вимог до тексту перекладу. Максимально можлива (але яка не виливається в буквалізм) семантично-структурна близькість вихідного і перекладеного текстів дозволяє:

- максимально зберегти в перекладі ідентичність авторської думки;

- збільшити діапазон адекватного заміщення вихідного тексту перекладеним;

- підвищує об’єктивність процесу перекладу і перекладацького рішення.

Пароніми (близькозвучні слова) – це слова, які мають однаковий корінь, а різняться лише суфіксом, кількома літерами в закінченні, префіксом, наявністю чи відсутністю частки -ся (абонент – абонемент, афект – ефект, адрес – адреса, професійний – професіональний, континент – контингент, особистий – особовий).

Паронімічними відношеннями поєднується пар слів, значно рідше – три або більше. За характером смислових зв'язків пароніми поділяються на кілька груп:

1) синонімічні (важкий – тяжкий, привабливий – принадливий);

2) антонімічні (прогрес – регрес, адресат – адресант);

3) що мають семантичну близькість (вирізнятися – відрізнятися, проблема – дилема, витрати – затрати, зумовлювати – обумовлювати).

Явище паронімії – досить велика небезпека. Уникнути її можна лише тоді, коли людина відчуваючи її, перевіряє себе за словником (оснований – той, що базується на чомусь,заснований – створений, розпочатий; дипломант – переможець конкурсу, дипломник – автор дипломної роботи, дипломат – уповноважений колективу чи держави).

Досить часто під впливом російської мови плутають значення слів адрес і адреса.

Адрес – це письмове привітання на честь ювілею тощо.

Адреса – напис на конверті, бандеролі, поштовому переказі, місце проживання чи перебування особи або місце знаходження установи. Таким чином, у заявах, договорах та листах слід користуватися словом адреса / … що мешкає за адресою, … надсилайте на адресу/, а в наказах можна вжити слово адрес /з нагоди якогось свята установи, чи ювілею певного працівника/.

В оголошеннях, протоколах бажано уникнути помилки у вживанні слів виборний і виборчий.

Виборний вживається, коли йдеться про виборчу особу. Виборчий – пов'язаний з виборами, з місцем де відбуваються вибори, з правовими нормами виборів /виборча компанія, виборче право, виборчий бюлетень/.

Паронімами є такі слова:

Виключно - винятково

Виключно – лише, тільки (... виключно для членів правління...)

Винятково – дуже, особливо, надзвичайно (це питання має винятково важливе значення).

Громадський – громадянський

Громадський – від "громада"; не державний, не службовий, добровільний (громадські інтереси, громадські організації).