21. Лінгвістичні норми редагування.

У людському суспільстві природна мова є єдиним універсальним засобом спілкування авторів з реципієнтами, тобто засобом передачі (носієм) інформації. Саме тому лінгвістичні норми порівняно з іншими досліджені й зафіксовані особливо повно. Вони є, до речі, найчисельнішими. НОРМИ ДЛЯ РІВНЯ ЕЛЕМЕНТАРНИХ ЗНАКІВ (ЗВУКІВ І ГРАФЕМ)

1.Норми орфоепії Відхилення від норм літературної вимови під час передачі повідомлень на радіо й телебаченні іноді може спотворити інформацію. Тому перед тим, як диктори подадуть повідомлення в прямому ефірі, редактори радіо й телебачення повинні належним чином їх відредагувати.

• Для усіх частовживаних слів знаком наголосу (') слід вказати правильний варіант наголошення, а для рідковживаних, — крім наголошення, ще й вимову, використовуючи для цього нормативну літературу.

• У власних назвах — антропонімах (іменах, прізвищах), топонімах (назвах географічних об'єктів, крім водних) і гідронімах (назвах водних об'єктів) — слід вказати правильний наголос згідно з нормами української фонетики.

• Поряд із чужомовними словами, які в оригіналі не перекладені (наприклад антропоніми, назви фірм тощо), треба подати їх транскрипцію максимально близькими за вимовою літерами української мови.

Дня встановлення фонетичного звучання редактор повинен звертатися до транскрипцій у словниках відповідних мов або до спеціалістів у галузі цієї мови.

• Поряд із абревіатурами, що утворені з початкових літер слів, редактор повинен записувати їх звучання так, як ці літери вимовляють в алфавіті.

• У випадках, коли речення залежно від поділу на синтагми може набувати різного змісту, редактор повинен вказувати необхідність паузи між словами спеціальним знаком (/).

• Якщо між окремими повідомленнями, які розташовані послідовно й внаслідок цього можуть бути сприйняті як одне ціле, а тому можуть викликати в реципієнтів небажані асоціації, то після повідомлення слід вказувати необхідність великої паузи (II) або змінити послідовність їх подання.

• Перелічені вище норми не розповсюджуються на мову недикторів, тобто інтер- в'юйованих, доповідачів, співбесідників тощо.

• Якщо у вимові недикторів є грубі відхилення від норми (такі, що ображають гідність реципієнтів), редактор повинен видаляти ці фрагменти з повідомлення.

• Редактор повинен вибірково контролювати нормативність вимови дикторів у прямому ефірі й повідомляти їх про допущені помилки. Це дасть змогу дикторам уникати повторення помилок у майбутньому.

2. Орфографічні норми Будь-які загальновживані високочастотні слова редакторові найдоцільніше перевіряти списковими, а неологізми (вузькоспеціальні низькочастотні слова) — положеннєвими методами. • Літерний запис загальновживаних слів у повідомленні повинен бути тотожним їх поданню в орфографічному словнику. • У випадку, коли літерний запис загальновживаних слів має дві нормативні дублетні форми, в межах одного повідомлення слід використовувати лиш якусь одну. • При виборі нормативного варіанта написання слова слід враховувати його семантичне та контекстуальне значення. • Лише у випадку відсутності слова в орфографічному словнику контроль орфографічної правильності його написання слід здійснювати за правилами орфографії. • У перехідний період (з одного правопису на інший) редактор повинен готувати повідомлення на основі лише одного правопису. Готувати видання одночасно за нормами двох правописів чи двох відповідних їм словників заборонено. • Редактор повинен слідкувати за змінами в правописі. • Перехідний період у зміні правопису не повинен перевищувати часу опрацювання одного видання, максимум — року. Написання імен • Правильність написання українських власних імен слід перевіряти за словниками власних імен людей1. Написання прізвищ • Написання найуживаніших українських прізвищ слід контролювати за довідниками

Прізвищ. Написання географічних назв (топонімів) • Правопис назв населених пунктів України повинен відповідати зразку, наведеному в довіднику "Адміністративно-територіальний устрій

НОРМИ ДЛЯ РІВНЯ МОРФЕМ • Морфеми, вибрані для утворення слова, повинні бути найпродуктивнішими, тобто вживатися в мові найчастіше. • Із двох однаково продуктивних форм слід вибирати коротшу. • Рід іменників слід контролювати за СУМ • В усіх стилях нормативним є шанобливе використання щодо осіб категорії множини замість однини.. • В усіх стилях нормативним є використання однини замість множини у значенні збірності. Приклад. Книга — джерело знань. • У понятійних повідомленнях нормативним є використання в множині тих іменників, що позначають речовини й матеріали і в непонятійних повідомленнях мають лише форму однини. Приклад. Глини, масла, бензини тощо. • У конструкціях Школярі писали олівцем і Школярі писали олівцями обидві форми є нормативними. Вкажемо норми щодо використання категорії часу дієслів. • Паралельне використання категорії часу дієслів є допустимим лише в художньому й публіцистичному стилях. • Паралельне використання категорії способу дії є допустимим лише в художньому й публіцистичному стилях. Словотвір Стосовно засобів словотвору редактор повинен контролювати: 1) стилістичну приналежність морфем; 2) семантичні особливості морфем; 3) продуктивність морфем; 4) довжину морфем. Подамо найзагальніші норми словотвору та приклади такого контролю.

НОРМИ ДЛЯ РІВНЯ СЛІВ Словниковий склад повідомлення • У повідомленні будь-яке слово можна використовувати лише за одночасного виконання двох умов: якщо слово (його графемний запис) є в словнику реципієнта і якщо в словнику реципієнта за цим словом закріплене те значення, яке використав у повідомленні автор. • У повідомленнях, розрахованих на задоволення емоційних та естетичних потреб реципієнтів, лексику слід урізноманітнювати. • У повідомленнях, спрямованих на задоволення пізнавальних та навчальних потреб реципієнтів, лексику слід уніфікувати • Для контролю термінів слід вибирати словники тільки останніх років видання. • Коли є кілька словників приблизно одного часу видання, то вибирати слід за

такими пріоритетами (види словників подано в порядку спадання пріоритету):стандарт, галузева енциклопедія, галузевий словник, універсальна енциклопедія..

НОРМИ ДЛЯ РІВНЯ РЕЧЕНЬ Речення — це множина словосполучень, серед яких одне має зв 'язок координації, а решта — інші види синтаксичних зв'язків. • У мові в питальних, спонукальних й окличних реченнях основний порядок слів трансформують: присудок ставлять перед підметом і, крім того, в питальних

реченнях у першу позицію додають питальне слово, а в окличних — частку хай, нехай. • У мові в умовнихреченнях спершу вказують умову, а лише тоді — дію, яка відбувається за цієї умови. • У мові звертання завжди повинні стояти в першій позиції речення. • У мові вставні слова повинні стояти перед початком речення, якщо вони стосуються цілого речення, або перед тим членом речення, якого вони стосуються. • У мові дієприслівникові звороти повинні передувати головному реченню у тих випадках, коли: а) описувана ними дія передує вказаній присудком; б) описують причину дії, вказану присудком; в) описують умову дії, вказану присудком.. Пунктуація • До завдань редактора належить контроль лише обов'язкових розділових знаків, їх контроль слід здійснювати на основі правил четвертого правопису. • Вживання у повідомленні факультативних розділових знаків необов'язкове. їх контроль частково регламентують норми правопису. • Вживання у повідомленні авторських розділових знаків нормами не регламентується. Авторські розділові знаки можна вживати тільки в художньому та публіцистичному видах повідомлень. 13.5.3. Норми для складних синтаксичних конструкцій • Кожне залежне слово в реченні повинно залежати тільки від одного стрижневого слова. • Однорідні члени речення повинні мати однакові морфолого-синтаксичні

характеристики.

НОРМИ ДЛЯ РІВНЯ НАДФРАЗНИХ ЄДНОСТЕЙ НФЄ — це група речень, об'єднаних зв'язками граматики тексту так, що більшість цих зв'язків не виходять за її межі НФЄ • Для наукових і технічних текстів зв'язність повинна бути максимальною, для публіцистичних — середньою, а для художніх — мінімальною. • Для малокваліфікованих реципієнтів повідомлення повинні мати найвищу, а для висококваліфікованих можуть мати найнижчу зв'язність. • У повідомленнях, які автори хочуть зробити однозначними, зв'язність повинна бути максимальною, а в повідомленнях, які автори хочуть наділити підтекстом, — може бути низькою. • Зв'язки граматики тексту в НФЄ, особливо повторення, повинні бути якнайрізноманітнішими.

НОРМИ ДЛЯ РІВНЯ БЛОКІВ • Границю між НФЄ (абзацний відступ) слід проводити перед тим реченням, для якого різниця між кількістю лівосторонніх і правосторонніх зв'язків переходить від від'ємних значень до додатніх.

НОРМИ ДЛЯ РІВНЯ ДИСКУРСУ • Повідомлення повинно бути стилістично однорідним. Наявність цієї норми зобов'язує редактора видаляти з повідомлення всі лінгвістичні одиниці, які належать до інших стилів.

• Виправлення, виконані редактором, повинні належати до того ж стилю, що й саме повідомлення.