2.4 Співвідношення авторського та читацького дискурсів на основі аналізу поетичних творів

Для покращення розуміння того, як саме співвідносяться авторський та читацький дискурси, та для того, щоб детальніше розібатися в цих поняттях, автор даної роботи проведе дослідження по виявленню між ними паралелей на основі прикладів німецькомовних поетичних творів та їх перекладів.

Так, наприклад, у вірші Г. Гейне «Лорелея» автор змушує задуматися, засумніватися стосовно сутності відносин між головними героями. В них постійно присутня якась невизначеність, загадка: «Ich wei? nicht, was soll es bedeuten»(Дод. 1). Важливе місце посідає також природа, але вона байдужа до людини. Таким чином автор відкриває відразу три світи - розсудливого та сумного Розповідача (зміст першої строфи), байдужої до людини Природи (зміст другої строфи) і занадто складної для сприйняття Лорелей (зміст третьої і четвертої строф).

В образі дівчини поєднуються її персоніфікована, алегорична сутність як частини Природи, (у німецькій мові слова "природа" і "Лорелей" мають жіночий рід), і одночасно як живої людської істоти.

Автор приносить Корабельника в жертву, а читач надає даній деталі філософського сенсу: Жінка притягує Чоловіка до себе і губить його, залишаючись байдужою до нього і до самого процесу кохання.

Отже, автор та читач плідно співпрацювали, оскільки обоє приходять до висновку, що природа байдужа до Людини, а ми власноруч створюємо одне Божество - Жінку і Кохання, яке ніколи не буде взаємним (бо Божество зі своєї висоти не помічає кохання) і не буде щасливим, адже сутністю Жінки є святе насилля.

Яскравим поетом сучасності в Німеччині вважається поет Арне-Віґанд Баґанц. У своїй поезії «Аляска» автор закликає поїхати до далекої Аляски: «Komm, wir gehen nach Alaska »(Дод. 2), щоб там оселитися. Він пропонує збудувати фазенду та посадити соняхи: «Grunden eine Sonnenblumenfarm» (Дод. 2), які б щодня нагадували про рідну землю. Для читача сонях - це не випадковий образ, а це - символ далекої Батьківщини, краю, де є сонце, що зігріває душу. Він розуміє, що повернення до рідної домівки - це нездійсненна мрія, й тому, перебуваючи у відчаї та безнадії, єдиний вихід для себе бачить у тому, щоб бути похованим під лавиною: «Lassen uns von einer Lawine begraben»(Дод. 2).

Викликає інтерес Вірш Ґеорга Тракля „Vor Sonnenaufgang”, оскільки в ньому внутрішній стан ліричного героя виражається за допомогою пейзажу. Автор використовує пейзаж як сукупність сил і знаків, який в той же час постає як перехрестя природних сил, настроїв, фантазій субєкта щодо світу.

Картина, зображена поетом, зачинається вже розвиненою, протягом перших двох рядків читач не спостерігає змін внутрішнього стану зображеної природи: «Im Dunkel rufen viele Vogelstimmen, Die Baume rauschen und die Quellen laut»(Дод. 3). Всі три вищезгадані елементи характеризують природу, але співвідносяться з нею у різний спосіб: якщо дерева і джерело здійснюють відрізнення лунання природи від тиші, то голос птаха стає знаком життя, а не смерті. Не просто природа, але жива, оживлена присутністю живої істоти, природа, яка голосом птахів передчуває ранок і рветься рожевою смужкою небосхилу. Таким бачить автор світанок.

А власне самий читач вибудовує образ не за рахунок точного опису обєкта, асоційованого з чіткими обрисами, а за рахунок кольорових асоціацій, повязаних з почуттями, котрі є зброєю не аналізу та логіки, а миттєвого враження і сприйняття. Для реципієнта ця мить здається і прекрасною і трагічною водночас: закохані мають прощатися, оскільки прихід нового дня символізує час прощання.

Ґеорг Тракль акцентує увагу на світанку, - як символі пробуження життя від нічного сну, - і не замислюється над тим, що цей час може принести не лише світло, добро, надію на краще, а й розчарування, бажання продовжити ці моменти. миттєвого враження і сприйняття. Для реципієнта ця мить здається і прекрасною і трагічною водночас: закохані мають прощатися, оскільки прихід нового дня символізує час прощання.

Ґеорг Тракль акцентує увагу на світанку, - як символі пробуження життя від нічного сну, - і не замислюється над тим, що цей час може принести не лише світло, добро, надію на краще, а й розчарування, бажання продовжити ці моменти.

Цікавою для розгляду є поезія Хайнца Кахлау «Lob des Sisyphes». На перший погляд твір здається не складним для сприйняття.

Автор створює картину ідеального світу. Він наголошує на необхідності спочатку попрацювати над собою: «Das Haar muss geschnitten werden» (Дод. 4), зазначаючи, що сама особа має бути зачісаною, оскільки це є свідченням організованості та любові до порядку. Поет використовує градацію, тому що мова йде про те, якими мають бути речі, створюючи своєрідну ієрархію, розпочинаючи від найменшого ( das Haar) і прямуючи до найбільшого (die Erde). Варто також звернути увагу й побудову самого твору, де Хайнц Кахлау використовує паралельні конструкції: « Das Haar muss geschnitten werden. // Die Teller mussen gespult werden» (Дод. 4). У цьому випадку автор наголошує , що із кожним предметом із лінії «волосся - Земля» задля забезпечення гармонії слід щось зробити. Для читача таке наростання подій та подібна структура твору мають неабияке значення. Аналізуючи написане, він усвідомлює, що являється співтворцем усього процесу і від його участі залежить те, чи матиме ідея автора свій розвиток та втілення. Таким чином, читач бачить зображену картину глобальніше та, абстрагуючись, робить свій внесок у творіння митця.

Вірш Ернста Ядла «Markierung einer Wende» вирізняється з-поміж інших оригінальністю викладу. У даній поезії автор описує 1944 та 1945 роки за допомогою одного єдиного слова «Krieg» (Дод. 5), досягаючи ефекту за допомогою повтору. Зображуючи 1945 рік, він згадує це слово 12 разів, у 1945 році - 4 рази, а в кінці пише слово «mai» ( Дод. 5). Із точки зору автора це є досить символічним, тому що читач, який знається на історії або ж має безпосереднє відношення до цього проміжку часу, усвідомлює, що це період Другої світової війни, а травень 1945 року означає її закінчення. Отже, автор підготував підгрунтя для тривалих і результативних роздумів реципієнта щодо подій давнини. У цьому випадку значну роль відіграє не лише графічне відображення твору, а й загальні знання читача та його приналежність до певної раси чи народності, оскільки європейцю буде зрозумілішим хід та розвиток подій, ніж представнику монголоїдної раси.

Поетичний твір Ернста Ядла «Eins» також є досить оригінальним за своєю структурою. Рух слів відбувається по спіралі, зверху до низу. На маківці знаходиться слово «gemeinsamen» (Дод. 6) і так, прямуючи до центру, воно спрощується і отримуємо зовсім інше слово - «ein» (Дод. 6), а внизу матимемо «eins» (Дод. 6). Якщо простежити зміну значень «gemeinsamen - eins» (Дод. 6), що означає «суспільний - один», то читачеві не складно буде провести паралель між цими двома поняттями, щоб зрозуміти, що в якому б соціумі не перебувала особа вона ввеодно залишається самотньою. Цей приклад наглядно ілюструє самотність людини у світі. Сімя, друзі, товариші колеги по роботі не в змозі врятувати нас від цього почуття, вони можуть лише допомогти забути його на деякий час або ж заповнити порожнечу. Людина завжди має самостійно нести відповідальність за свої вчинки і в цьому їй ніхто не допоможе. Єдину втіху та розраду чи навіть безсмертя вона може знайти лише у своїх нащадках - у своїх дітях.

Перекладач прагне бути гранично прикутим до оригіналу, не зрадити експресивної індивідуальності автора. І це здебільшого йому вдається. Разом з тим він намагається наблизити середньовічного співця до нашої сучасності, зробити його близьким і зрозумілим людині ХХI століття. Це непросто, адже треба переломити давні тексти крізь призму нового бачення і відчуття.

Таким чином, процес сприйняття тексту вважається багаторівневим, тому що з одного боку, на метачитача, а з іншого - наповнюється співтворчістю читача.

Статус самого ж читача залежить як від індивідуально-психологічних, так і соціально-історичних характеристик. У процесі вибору керується читацькими інтересами та мотивами, серед яких є: мотиви, повязані із бажанням людини до саморозвитку та самоосвіти, пізнавальні мотиви, тяга до осмислення та ретельного аналізу життя, до самопізнання, пошуку ідеалу або ж втечі від проблем реальності. Головним завданням автора є - подати ідею, певну думку, яку читач згодом має розвинути або ж надати їй зовсім іншого трактування чи спробувати пояснити по-своєму, застосовуючи для цього власний досвід, знання та бажання зрозуміти сказане автором.

поетичний переклад авторський читацький дискурс