Вступ

«Проект правопису 1999» виданий обмеженим тиражем -- 100 примірників, бо призначений лише для обговорення, а не для користування. Це поки що тільки пропозиції, які розглядатиме правописна комісія і або прийме, або не прийме.

Отже, як можна судити вже з підзаголовка до цього видання, пропонуються певні правописні зміни. І справді, порівняно з правописом 1993 року видання тут дещо змінено. Зокрема, щодо незвичного написання слова “проект”, яке наша підсвідомість сприймає як помилкове, ненормативне, то не все так очевидно. Це слово запозичене з латинської мови, де воно звучало й звучить як Project -- зі звуком й. І в сербській мові воно має той самий звук -- пројекат, і в чеській, словацькій, польській, словенській мовах теж, де пишеться однаково -- projekt. До речі, і в російському написанні цього слова є буква е: проект. То чому ми маємо писати й вимовляти інакше, ніж інші словяни? Тим більше що наша мова уникає збігу голосних, тобто зіяння. Такий у ній діє закон.

Саме з метою наближення вимови запозичених слів до норм української вимови (а така тенденція існує в усіх мовах) у проекті запропоновано написання букви я після і: фіялка, матеріал, геніальний, фіякр і под. (пор. у сербській мові: материіал, генщалан, фщакер). Таке написання поки що незвичне. Але з часом воно ввійде в звичку, як стали звичними написання й вимова зі вставленим звуком й між двома голосними звуками відповідно до фонетичних законів української мови таких іншомовних слів, як абітурієнт (від лат. abiturientis), дієта (від гр. dieta), карієс (від лат. caries) тощо.

Усуненню неприродного для української мови збігу голосних сприятиме й правописне положення про передачу іншомовного дифтонга типу аи через ав: автор, авдиторія, авдієнція, інавгурація, лавре- ат, павза і под. Разом з тим правопис не відкидає й вживання сполучення голосних ау, якщо заміна його через ав утруднює сприймання слова: джоуль, клоун, Пауль, Штраус.

лінгвіст правопис іншомовний