І. Вступ
Вже в глибокій старовині люди звертали увагу на те, що слова, якими вони користувалися в своїй рідній мові, ведуть себе в мові по-різному. Одні слова називають предмети, інші - дії, процеси, треті - якості, властивості предметів. Одні слова схиляються за відмінками, інші змінюються по обличчях і часам і т.д.
Ці спостереження, які були відзначені давньоіндійськими і давньогрецькими граматистами, дали їм підставу для виділення двох чітко виражених розрядів слів - імені і дієслова. Аристотель (384-322 до н. Е..) аиділяв три частини мови - імена, дієслова та спілки.
Сучасна англійська мова зі свого строю є мовою аналітичною, тобто має такий граматичний лад, при якому звязок слів у реченні виражається головним чином порядком слів і за допомогою службових слів - прийменників і союзів. Але англосаксонська мова була мовою синтетичною, тобто мовою, в якій звязок слів у реченні виражається головним чином за допомогою зміни самих слів. У давньоанглійській мові була розвинена система словозмінних форм: іменники мали розвинену систему відмінювання і категорію граматичного роду, прикметники узгоджувалися з іменниками в роді, числі і відмінку, дієслова мали спеціальні форми для вираження доконаного і недоконаного виду та ін. Ці процеси в мові знайшли відображення в роботах А. І. Смирницького, І. П. Іванової, В.М. Ярцевої та інших вчених.
Зміни значень слів не відбувалися стихійно. Вони були підпорядковані певним закономірностям, які складалися в залежності від конкретних історичних умов розвитку виробничої і всякої іншої діяльності народу і від тих звязків старих і нових понять, які виникали в народній свідомості народу, як відображення реально існуючих історичних відносин.
Граматична система мови -- це частина організації мови, представлена в її граматичних одиницях, граматичних формах і граматичних категоріях. Граматична будова мови як система -- це єдність абстрактних граматичних значень і їх формальних виражень, які становлять ту основу, без якої мова не функціонує.
У мовознавстві ще немає єдиного загальноприйнятого трактування граматичної категорії. Одні вчені інтерпретують граматичну категорію дуже широко, відносячи до неї всі групи граматичних одноманітностей, однаковостей. Так, О. О. Потебня категоріями називав іменник, дієслово, час, число, особу, орудний відмінок. Чеський мовознавець Мілош Докуліл граматичними категоріями називає іменник, істоту, підмет, підрядне речення тощо. Мабуть, тут словосполучення граматична категорія не претендує на термін, як не претендують на терміни у деяких працях поняття рівня, структури, системи і поля. Однак є випадки широкого трактування граматичної категорії і в термінологічному значенні. Так, зокрема, Б. М. Головін усі граматичні категорії класифікує на категорії слів, куди відносить частини мови, категорії словесних форм (час, рід, відмінок, число і т. ін.), категорії словесних позицій (члени речення) і категорії словесних конструкцій (речення). Очевидно, таке широке застосування терміна граматична категорія, де під ним розуміється будь-яка «єдність граматичного значення і формальних засобів його вираження» [Березин, Головин 1979: 180], не є коректним. Частина мови не є родовим поняттям до часу, способу, відмінка тощо. Це явища різного роду. Інше трактування граматичної категорії запропонував Д. А. Штелінг. Граматичну категорію він визначає як «відношення, виражене в граматичній будові мови через протиставлення двох (і не більше) взаємовиключних за значенням рядів (або груп) форм: це єдність взаємовиключних протилежностей» [Штелинг 1959: 56]. Таке тлумачення граматичної категорії набуває все більшого поширення і нині, по суті, домінує в лінгвістиці.
Усім нам відомо, що всі слова діляться на розряди, що називаються частинами мови. Слова відносяться до тієї чи іншої частини мови в залежності від наступних ознак:
· свого значення;
· від ролі в реченні;
· форм словотворення;
· форм словозміни.
В англійській мові форми словотворення і словозміни дуже часто не є ознаками, що відрізняють одну частину мови від другої, оскільки велика кількість англійських слів не має характерних суфіксів, які вказують на їх приналежність до тієї чи іншої частини мови, а кількість граматичних закінчень дуже обмежена.
Іменник в англійській мові є однією з найважливіших частин мови, яка позначає предмети, живі істоти, речовини (матерії), абстрактні поняття, різні явища.
Предметом в граматиці називають все те, про що можна запитати: who is this? або what is this? Наприклад:
Who is this? - a man, a girl, an engineer.
What is this? - a house, wheat, darkness, work.