1. Граматика. Граматичне значення

Коло явищ, які входять до граматики, по-різному окреслюються вченими. Одні вважають, що сюди нале-жать лише граматика слова і граматика речення, інші -- словотвір, а треті, як, наприклад, деякі представники Празької лінгвістичної школи, дуже широко тракту-ють граматику, включаючи до неї все в мові, за винят-ком фонологічної системи [Матезиус 1965: 128].

Граматика належить до знакового рівня, або, за тер-мінологією А. Мартіне, до сфери першого мовного чле-нування, а фонологія -- до незнакового рівня, або до сфери другого мовного членування. Водночас треба ма-ти на увазі, що граматика має справу з абстракціями різних відношень (у поєднаннях слів, у будові речення) та узагальненим вираженням ситуацій (між субєк-том і дією, дією та обєктом тощо).

Найважливішим і вихідним для граматики є по-няття граматичного значення (за іншою термінологі-єю -- грамеми).

Граматичне значення -- узагальнене, абстрактне значення, влас-тиве цілому ряду слів, словоформ, синтаксичним конструкціям, яке має в мові своє регулярне и стандартне вираження.

Іншими словами, це формально виражене значен-ня. У морфології -- це значення предметності, процесуальності, ознаки тощо як обовязкові атрибути пев-них частин мови (в цьому разі -- іменників, дієслів, прикметників), а також більш конкретні значення слів і словоформ (значення часу, особи, числа, роду, відмінка тощо). У синтаксисі -- це значення предикативності, субєкта, обєкта, кваліфікатора, обставинне, семантика темо-рематичних відношень у простому реченні і від-ношень між предикативними одиницями в складному реченні.

На відміну від лексичного граматичне значення ха-рактеризується такими ознаками:

вищим ступенем абстракції. Граматику можна порівняти з геометрією, яка вивчає не конкретні пред-мети, а тільки їх просторові параметри -- довжину, висоту, ширину. Так, цегла для геометрії -- це лише паралелепіпед. Для граматики стіл, будинок, місто -- всього лише предмети. Різні слова будинку, великого, цього, пятого обєднані спільним граматичним значен-ням родового відмінка, яке не повязане з конкретним лексичним значенням цих слів. Лексичне значення індивідуальне (кожне слово має тільки йому притаман-не лексичне значення), тоді як граматичне значення загальне, спільне для цілих груп і класів слів;

необовязковою співвіднесеністю з позамовним референтом. Чимало граматичних значень має тільки внутрішньомовну природу. Так, наприклад, не дово-диться шукати в позамовній дійсності пояснення, чому ставок, водойма та озеро мають різне родове значення (відповідно чоловічого, жіночого і середнього роду), хо-ча всі вони позначають природні або штучні заглиби-ни, заповнені водою. Про необовязкову співвіднесе-ність граматичного значення з позамовним референтом свідчить невідповідність родових показників слів, що позначають одні й ті самі референти, в різних мовах. Так, укр. дах чоловічого роду, нім. das Bach середньо-го, укр. степ, Сибір, посуд чоловічого роду, рос. степь, Сибирь, посуда -- жіночого, укр. виделка -- жіночого роду, білор. відзлец -- чоловічого, укр. проблема жіно-чого роду, польськ. problem -- чоловічого. Одну й ту ж ситуацію можна описати різними синтаксичними спо-собами, тобто користуючись різними синтаксичними значеннями. Так, зокрема, одна й та сама подія в ре-ченнях Учні виконують пісню і Пісня виконується учнями передається граматичними значеннями актив-ності (у першому випадку) і пасивності (у другому ви-падку). Рос. крестьянин, що має значення однини, в пушкінському тексті Зима, крестьянин, торжествуя, на дровнях обновляет путь передає множинність предме-тів; пор. ще укр. привезли цеглу, у ставку водиться риба; 3) регулярністю свого вираження. Кожне граматич-не значення має обмежений набір засобів свого вира-ження. Так, зокрема, значення доконаного виду одно-кратної дії виражається за допомогою суфікса -ну-(стукнути, крикнути), значення давального відмінка іменників за допомогою закінчень -у (ові), -і (бать-ку(-ові), матері, дорозі, теляті). І хоч одне граматичне значення може виражатися різними морфемами чи іншими формальними показниками і, навпаки, різні граматичні значення можуть виражатися однією мор-фемою (наприклад, у словоформах мама, сина, жита, де флексія -а виражає називний відмінок однини, родо-вий відмінок однини і називний відмінок множини), однак список таких морфем є строго фіксованим і кількісно незначним. Саме цим пояснюється те, що на відміну від лексичних значень, які є відносно вільними (у потребі сказати про сильний вітер зі снігом можна вибрати одне з таких слів, як завірюха, віхола, хуртови-на, хуга, хуговій, сніговій, сніговиця, сніговійниця, сніжни-ця, завія, хурделиця, хуртеча, хурдига, метелиця), грама-тичні значення не вибирають, оскільки вони є заданими: коли ви вже вибрали слово сніговій, то в родовому відмінку змушені вжити флексію -у (графічно -ю, де кінцевий основи і і закінчення -у передаються однією буквою);

4) обовязковістю. Ця ознака повязана з поперед-ньою. Якщо лексичні значення є необовязковими і за-лежать від наміру і смаків мовця, то граматичні від цього не залежать. Це ті значення, без яких не можна вживати певний клас слів. Якщо ви вживаєте імен-ник, то не можете уникнути значень числа, роду, від-мінка, бо будь-який іменник завжди має в собі ці зна-чення. Обовязковість вираження граматичних значень є універсальним, незалежним від типу мови критерієм визначення граматичних явищ.

Усі граматичні значення можна поділити на три типи: а) ті, що виражають відношення явищ дійсності; б) ті, що виражають відношення людини до тих явищ; в) ті, які не повязані зі світом речей і явищами людської свідомості, а зумовлені внутрішньомовними відношеннями. До пер-шого типу належать значення числа (зошит -- зошити, пишу -- пишемо), роду, коли йдеться про розрізнення ста-ті (робітник -- робітниця, викладач -- викладачка) то-що. До другого типу відносять граматичні значення мо-дальності (ствердження, заперечення, наказовість, умов-ність, запитання, відповідь, окличність, волевиявлення). До третього типу належать значення роду, числа та від-мінка прикметників, що зумовлені відповідним значен-ням іменника, з яким вони узгоджуються.

Проте не буде помилковим і твердження, що між лексичним і граматичним значеннями немає якоїсь прірви. Одне й те ж значення в одній із мов може бути граматичним, а в іншій -- лексичним. Так, зокрема, в германських, романських та деяких інших мовах є гра-матична категорія означеності і неозначеності, що від-повідно вказує на повністю визначений, відомий пред-мет, і один із багатьох, не відомий слухачеві та й мов-цеві предмет. Виражається ця категорія означеними і неозначеними артиклями: нім. der, die, das і ein, eine, ein, фр. le, la і un, une, англ. the і а. Те, що в названих мовах виражається граматично, в українській мові, як і в усіх інших словянських, крім болгарської та македон-ської, передається лексично: цей чоловік, моя бабуся і якийсь чоловік, одна бабуся. Непоодинокі випадки, ко-ли в одній і тій же мові ті самі значення в одних випад-ках виражаються граматично, в інших -- лексично.

Так, в англійській мові значення претериту в дієсло-вах виражається за допомогою закінчення -ed, а зна-чення вищого і найвищого ступенів порівняння прик-метників і прислівників за допомогою слів ступеня more і most або суфіксів, однак у дієслові to be і в прикметнику та прислівнику bad вони виражаються лексично (І am -- / was, bad -- worse). Те саме маємо в українській видовій парі брати -- взяти (в інших випадках доконаний і недоконаний вид виражаються граматично за допомогою спеціальних префіксів і су-фіксів: писати -- написати, грюкати -- грюкнути тощо). У словянських мовах часові значення також мають двояке вираження (Я йшов додому, Іду я вчора додому; Я піду додому, Завтра іду я додому). Хист-кість меж між лексичним і граматичним значеннями засвідчують також явища граматикалізації лексич-них явищ (укр. читатиму, що утворене з читати йму) і лексикалізації граматичних (прислівники вни-зу з в + низу, кругом із форми орудного відмінка імен-ника круг).

Кожен спосіб вираження значень має свої перева-ги і недоліки. При лексичному вираженні маємо син-тагматичну зручність, якої досягнуто внаслідок нерозчленованого вираження лексичного і граматичного значень (скорочення і спрощення тексту), але пара-дигматичну незручність (збільшення числа лексич-них одиниць, тобто ускладнення коду). При граматич-ному вираженні -- все навпаки. Закон мовної еконо-мії, однак, рідко допускає перший варіант.

Граматичні значення не існують ізольовано. Кожне з них входить до повязаних із ним і протиставлених йому значень. Іншими словами, граматичні значення є членами певних парадигм, які, як правило, формують граматичні категорії.