ВСТУП

Однією з груп лексики, яка є своєрідним і яскравим стилістичним засобом, безсумнівно, є вигуки і звуконаслідування.

Вигуки є мовними одиницями, функція яких полягає в безпосередньому вираженні емоцій, субєктивно-чуттєвих реакцій і волевиявлень людини. Вони виділяються в мові своєрідністю фонетичного оформлення, семантико-граматичної форми та специфічної комунікативної функції.

У якості самостійної частини мови вигуки були виділені ще в античних граматиках. Однак лінгвістичні теорії, незважаючи на розвиток науки про мову, лише поверхнево торкаються цих одиниць. Думки про статус вигуків у науковому лінгвістичному середовищі різняться. Одні лінгвісти погоджуються з афоризмом Макса Мюллера: «Мова починається, коли закінчуються вигуки» (О. М. Рак та ін.), інші розглядають вигуки як повноцінні мовні одиниці (І. Р. Вихованець, Л. І. Мацько та ін.).

Нерозробленість лінгвістичного опису вигуків відображається в їх словниковому поданні. Необхідно зазначити, що закінченого і загальноприйнятого списку вигуків не існує.

Звуконаслідування - це специфічне віддзеркалення в мові звукової сторони дійсності для образного уявлення про неї. Це не назва предметів або їх дій, а приблизне зображення дії предмета, процесу з характерним для нього звуком (ритм, мелодія, тембр).

У науковій літературі існують різноманітні визначення звуконаслідувальної лексики. Найчастіше звуконаслідування (ономатопоєю) називають наслідування різноманітним звукам, що видаються живими і неживими предметами.

Питання статусу звуконаслідувальних слів стало в мовознавстві, мабуть, традиційнім. Єдиного підходу до витлумачення цієї категорії слів не знайдено й досі. У лінгвістичній традиції звуконаслідувальні слова мають здебільшого статус слова. Їх розглядають або як окрему групу вигуків, або як слова, що стояти поряд з ними чи після них.

Вигуки і звуконаслідувальні слова довгий час залишалися за межами спеціальних наукових досліджень. В останні десятиліття інтерес до проблеми вигуків і звуконаслідувальних слів зріс. Вивченням даних лінгвістичних одиниць в українському мовознавстві займалися Багмут І. В., Мацко Л. І., Вихованець І. Р., Гаценко І. О., Гуменюк І. М., Курило О. Й., Рак О. М. та ін. У цих дослідженнях знайшли висвітлення фонетичні, структурні, семантичні та синтаксичні особливості вигуків і звуконаслідувальних слів, їх класифікації, а також їх функціонально-комунікативні властивості.

Але аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що до цих пір дані мовні одиниці є однією з недостатньо вивчених областей лінгвістики, так як в науці про мову спостерігається їх суперечливе тлумачення. Наявність цих невирішених та дискусійних питань, а також необхідність проведення комплексного дослідження, при якому розглядаються різні аспекти вивчення вигуків і звуконаслідувальних слів української мови визначає актуальність теми дослідження.

Метою курсової роботи є роботи є комплексний розгляд структурно-семантичних і стилістичних аспектів вигуків і звуконаслідувальних слів у загальному й українському мовознавстві.

Мета дослідження визначає конкретні завдання роботи:

- проаналізувати лексико-семантичну характеристику та стилістичне використання вигукової лексики;

- визначити поняття, структурно-семантичні особливості ономатопоетичних слів та їх функціонально-стилістичний аспект;

- класифікувати та систематизувати звуконаслідувальні слова та вигуки української мови;

- провести семантичний, структурний і стилістичний аналіз звуконаслідувальних слів української мови.

Обєктом нашого дослідження є вигуки та звуконаслідувальні слова в українській мові.

Предмет дослідження - семантичний зміст та функціональна характеристика вигуків і ономатопоетичних слів в українській мові.

Поставлена мета та завдання визначають специфіку методів дослідження. Серед них основними є: описовий метод, методи компонентного та функціонально-семантичного аналізу.

Практична значущість курсової роботи. Результати дослідження можуть бути використані студентами філологічних ВНЗ в курсі вивчення лексикології та стилістики української мови, а також під час проходження виробничої практики в загальноосвітніх школах.

Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел (28 найменувань). Обсяг роботи становить - 33 сторінки.

РОЗДІЛ 1

ВИГУК ТА ЗВУКОНАСЛІДУВАННЯ ЯК ЧАСТИНИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ: ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ

Особливий статус вигуків та звуконаслідувальних слів в системі української мови відзначається дослідниками, які займалися описом цих одиниць. В українському мовознавстві це: Багмут І. В., Мацко Л. І., Вихованець І. Р., Гаценко І. О., Гуменюк І. М., Курило О. Й. та ін.

У лінгвістичній традиції звуконаслідувальні слова мають здебільшого статус слова. Їх розглядають або як окрему групу вигуків або як слова, що стоять поряд з ними чи після них. Інші мовознавці все-таки виділяють їх в окремий лексико-граматичний клас слів на тій підставі, що вони характеризуються виразною специфічністю семантики, граматичними і стилістичними ознаками.

У нашій курсовій роботі ми розглянемо основні положення про мовні властивості вказаних слів, що містяться в науковій літературі. Перший розділ буде присвячено вигукам, а другий - звуконаслідувальним словам.