2. Концепти «добро» і «зло» в англійській (американський варіант) мовній картині світу (у порівнянні з українською)

2.1 Асоціативний експеримент як ефективний метод дослідження змісту концепту та його структури

Зясування змісту концепту тісно повязане з методом, який дозволяє цей зміст встановити. Методика лінгвокогнітивного аналізу, обрана нами в якості методу дослідження, передбачає два основні напрями: логічний шлях від змісту до мови та від мови до змісту [38, 93].Обраний нами другий напрям дозволяє реконструювати відповідні концепти за набором семантичних ознак, які зясовуються за допомогою експериментальних психолінгвістичних методів, зокрема, вільного асоціативного експерименту. Експериментальний метод дозволяє виявити актуальний зміст концепту у вигляді сукупності концептуальних ознак, організованих у структурі, до складу якої входять ядро концепту, ближня периферія, дальня периферія та інтерпретаційне поле концепту.

Дослідники вважають, що мовна здатність мовця базується на асоціативно-вербальній мережі, яка розглядається як один із засобів репрезентації мови. Д.О. Добровольський та Ю.Н. Караулов відзначають, що асоціативно-вербальна мережа додатково має одну важливу особливість, а саме - психологічну реальність. Асоціативно-вербальна мережа фіксує психологічно релевантні звязки у відношеннях, які не відображені у системній та текстовій іпостасях мови [13, 69].

Метод асоціативного експерименту досить давно використовують у лінгвокогнітивних дослідженнях. Особливістю такого експерименту є те, що він дає вагомі результати для характеристики асоціативних смислових звязків та можливість детально дослідити семантичне поле предявленого слова. Результати асоціативних експериментів допомагають досліднику зясувати, яким чином та які мовні форми та чи інша лінгвокультура накладає на сприйняття навколишньої дійсності.

Асоціативний експеримент відображає певну лінгвістичну реальність, яка складається в тому, що між словами в мові існують різноманітні асоціації. Асоціації, які виникають у людини під час предявлення їй слова, являють собою невідємні складові мислення та дозволяють встановити ментальну сутність морально-оцінних понять. Асоціація - це звязок між певними обєктами та явищами, в основі якого лежить особистий, субєктивний досвід. Досвід цей може співпадати з досвідом культури, до якої вона належить, проте в той же час завжди залишається особистим, вкоріненим у минулому окремої особистості.

На думку Лурія, асоціативні відповіді не бувають випадковими, їх можна поділити на «зовнішні» та «внутрішні за типами асоціативних звязків. «Під «зовнішніми» асоціативними звязками ми розуміємо «асоціації за суміжністю», під «внутрішніми» звязками ми розуміємо такі звязки, які виникають внаслідок віднесення слова до певної категорії [27, 92]. Асоціативні стійкі звязки між словами та словосполученнями, які існують у нашій свідомості, утворюють відтворювані в експерименті ланцюжки, які інколи називають «ментальним тезаурусом».

Отже, в основі будь-якої мови лежать асоціативні звязки, «під час використання мови у звичайних умовах, представники мовної спільноти не створюють мову, а відтворюють ті сполучення, які чули в певних умовах та які в цих ситуаціях природно (для цього суспільства) використовуються. Іншими словами, мовець у більшості випадків відтворює ті словосполучення, які були створені до нього в певному суспільстві відповідно до потреб суспільного життя» [6, 59].

Після встановлення асоціативних звязків між словами, можна визначити особисту семантику слів, виявити закономірності зберігання лексики в памяті людини, виявити ступінь актуальності вербальних звязків всередині мови, усталену в традиції систему оцінок, які лежать в основі сприйняття дійсності носіями тієї чи іншої мови.

Процес асоціювання включає в себе операцію добра слова. Л.В. Сахарний, під час аналізу принципів механізму пошуку та вибору в асоціативному полі, зауважив, що «спочатку вибір здійснюється серед найбільш частотних, «центральних» найменувань, потім - все більш периферійних, та, відповідно таких , що викликають слабші асоціації» [34, 128]. На думку дослідників, асоціативне поле дозволяє виділити як область загальнолюдського змісту, з суттєвою перевагою в ній універсальних, з точки зору когнітивно-семантичних та логічних відношень між словами, так і області, з переважною більшістю культурно-обумовлених звязків між лексемами.

У кожного народу уявлення про добро та зло, «як і будь-яке ключове для культури поняття, вкорінене в свідомості від народження, та відображається словесно-образно» [32, 64]. Припускаючи, що в означенні понять «добро» і «зло» існують різні думки та, відповідно, спостерігається концептуальне різноманіття в характеристиці понять «добро» і «зло», нами був проведений вільний психолінгвістичний асоціативний експеримент з носіями англійської та української мов, для якого було обрано два слова-стимула good, evil та ,відповідно, добро, зло.

З метою перевірки гіпотези про те, що зміст концептів «добро» і «зло», «good» та «evil» обумовлений світоглядом, світовідчуттям та базисними уявленнями індивідів як членів різних лінгвокультурних спільнот, було проведено лінгвокогнітивний аналіз мовних реакцій реципієнтів - носіїв англійської та української мов, отриманих у результаті асоціативного експерименту. Вербалізовані реакції, отримані від інформантів, дозволяють зробити висновки про те, які ознаки слова-стимула виявились для них більш актуальними та інтерпретувати отримані асоціати як відображення тих чи інших концептуальних ознак концепту.

За умовами експерименту, респондентам було запропоновано відповісти на питання анкети, де вони мали записати 5 перших слів-реакцій (словосполучень), які спадають на думку, на предявлене слово-стимул добро та зло для носіїв української мови та слово good і evil для носіїв англійської мови. В експерименті взяли участь 200 осіб: 100 американців та 100 українців, вік реципієнтів - від 16 до 60 років. Отримано 200 асоціативних реакцій, з яких 200 перших реакцій.