1.1 Словоскладання як засіб утворення складних слів

Під словоскладанням розуміють формування лексичної одиниці з як

мінімум двох основ, де перша основа видозмінює, піддає модифікації чи характеризує слово загалом, а друга його ідентифікує, тобто позначає, відносить до певної частини мови. Останній елемент виражає загальний зміст, а приєднаний елемент передає його менше. Яким би не було складне слово, воно має як мінімум два семантичні центри, але вони ніколи не бувають рівними в їхній семантичній цінності до складного слова загалом, хоча складне слово характеризується як і структурною єдністю, так і семантичною. Це примушує їх існувати в реченні окремою лексичною одиницею.[5] У складному слові семантика його частини зливається для позначення цілісного поняття і воно сприймається як одиниця.[3]