Безсполучникові складні речення. Синтаксичні конструкції. Українська пунктуація. Граматичний аналіз речень

курс лекций

6. Висновки

Лекція 4. Граматичний аналіз. Схеми граматичного аналізу речень

  • Лекція 5. Схема морфологічного аналізу за частинами мови
  • Лекція 6. Схема синтаксичного аналізу простого речення
  • 1. Загальна характеристика речення
  • 2. Аналіз за членами речення
  • 3. Аналіз за типами підрядного звязку слів
  • Лекція 7. Схема синтаксичного аналізу складних речень
  • 1. Складносурядне речення
  • 2. Складнопідрядне речення
  • 3. Складнопідрядне речення з кількома підрядними
  • 4. Складне речення з сурядністю й підрядністю
  • Лекція 1. Безсполучникові складні речення

    1. Загальні відомості про безсполучникові складні речення, їх функції в мові

    Безсполучниковими називаються такі складні речення, в яких його частини поєднуються не сполучниками, а інтонацією, порядком розміщення в ньому частин, видово-часовою узгодженістю дієслів-присудків.

    Безсполучникові складні речення становлять одне синтаксичне і смислове ціле. Як особливий різновид складних речень, вони виділилися тільки з 50-х років XX ст. Ці речення мають лише їм властиві характерні риси. Напр.: Шумлять жита, хвилюється пшениця, народжується ранок вдалині (П. Воронько). Заходить місяць, гаснуть зорі, з-за гаю спів несе луна… (М. Старицький).

    Основним засобом звязку частин у безсполучниковому реченні є інтонація, що характеризує кожне безсполучникове складне речення інтонаційно завершене висловлення, в якому інтонація кінця речення властиві тільки останній частині. Напр.: Просвічене море іскриться, піснями дзвенить далина (П. Воронько). Із садочка красно пахощами віє; стеляться сутінки, тумани лягають; кетяги з калини в вікна заглядають (М. Старицький).

    Другим засобом звязку частин у складному безсполучниковому реченні є видово-часові та способові форми дієслів присудків. Цей звязок виявляється в тому, що однакові форми дієслів-присудків уживаються позначення просторових, часових та інших звязків між явищами, про йдеться в предикативних частинах безсполучникового речення. Напр.: Весна іде. Сніги чорніють; з-під них пожовклі та бліді виходять руна, скрізь леліють озера талої води (М. Старицький). День промчався над землею; хороший ясний % літній день пробіг,. запало крило. (Панас Мирний).

    складне речення пунктуація граматичний

    Засобом вираження синтаксичного звязку між частинами складного безсполучникового речення може бути і порядок розташування цих частин у ньому, який одночасно впливає на їх смислові звязки. Напр.: Защебетав соловейко - пішла луна гаєм (Т. Шевченко) (причинно-наслідкові звязки). Не жди ніколи слушної пори - Твоя мовчанка може стать ганьбою! (Д. Павличко) (звязки також причинно-наслідкові).

    Безсполучниковим складним реченням, на відміну від сполучникових, властиві стислість, компактність, динамічність. В них чітко акцентується увага на його частинах. Ці речення є виразно інтонованими, нерідко з експресивним відтінком.

    Усе вищезазначене робить безсполучникові речення дуже добрим засобом формування й вираження думки. Воно забезпечує їм широке використання в усіх функціональних стилях, особливо в художньо-белетристичному й розмовному.

    Складні безсполучникові речення можуть співвідноситися зі сполучниковими складними реченнями і можуть не співвідноситися з ними.

    2. Різновиди складних безсполучникових речень

    За характером відношень між частинами безсполучникові складні речення поділяються на два різновиди: безсполучникові складні речення з однотипними частинами і 2) безсполучникові складні речення з різнотипними частинами.

    У безсполучникових складних реченнях з одної пішими частинами предикативні частини граматично незалежні, однорідні. Такі речення за своєю структурою співвідносяться зі складносурядними реченнями. Вони бувають двочленні, якщо складаються з двох частин, тричлені, - якщо з трьох і багаточленні, якщо складаються з багатьох частин. У деяких з таких речень можна підставити сполучники, в інших - ні. Пор., напр.: Просвічене море іскриться, (і) піснями дзвенить далина (П. Воронько) і Тихесенько вітер віє, степи, лані мріють (Т. Шевченко).

    У межах безсполучникових складних речень, які співвідносяться із складносурядними реченнями, можна виділити конструкції з єднальними, зіставними і протиставними відношеннями.

    У реченнях з єднальними відношеннями подається перелічення подій або явищ, що відбуваються одночасно чи послідовно. У таких реченнях дієслова-присудки співвідносні в часі, а між частинами складних речень можна вставити сполучник і. Напр.: Нічка осіння, похмура, вітер по лісі шумить (А. Кримський). Місяць викочувався все вище й вище; осяяні дерева дивилися на свої тіні (М. Коцюбинський).

    Для безсполучникових складних речень з однотипними частинами і єднальними відношеннями характерна перелічувальна інтонація. Особливо чітко вона виявляється тоді, коли у складному безсполучниковому реченні збільшується кількість частин, тобто в реченнях тричленних, чотиричленних і т.д. Напр.: Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою (Т. Шевченко) (тричленна конструкція). Засвітить місяць, засяють зорі, земля потоне в сріблястім морі (О. Олесь) (тричленна конструкція). Був гарячий червневий день; сонце палило нестерпно; замовкли птахи; дерева стомлено опустили листя (Ю. Збанацький) (чотиричлен конструкція). Закурилася земля, задиміла; пішов дощ, дрібний та тихий, мов крізь сито засіяв; стрепенулися темні ліси і, розправляючи, підставляючи своє загоріле листя під дрібні дощові краплі; зраділа зелена трава і підняла свої гострі листочки угору; засумували пил та курив, чорною пилюкою укрили всі широкі дороги (Панас Мирний) (багаточленна конструкція).

    При зіставних відношеннях значення двох предикативних частин у складному безсполучниковому реченні порівнюється, зіставляється. Такі речення близькі до єднальних, хоча часова співвідносність дієслів-присудків у них не обовязкова. Між частинами такого складного речення нерідко можна вставити сполучник а. Напр.: Тут мур тяжкий і схилені дерева, фортеця й камінь кровю промовля. (А. Малишко). Ідеш: волошки у житах, березка вється по стеблині (О. Олесь).

    У безсполучникових складних реченнях з протиставними відношеннями порівнюються протиставляються протилежні, не сумісні значення двох предикативних частин. Протиставні відношення створюються за допомогою інтонації, а саме: наголошуються елементи, які протиставляються, між частинами складного речення робиться значна пауза, яка на письмі може позначатися тире. Здебільшого в обох частинах таких складних речень наявні лексичні антоніми. Напр.: Мир - не просто правда, - мир є справедливість (П. Тичина). Думав доля спіткається, - спіткалося горе (Т. Шевченко). У товаристві лад - усяк тому радіє (Л. Глібов). Стою під кленом біля джерела - у серце йдуть пісні привітні (М. Стельмах). Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину (В. Симоненко).

    Безсполучникові речення з протиставними частинами завжди двочленні, тобто вони складаються тільки з двох частин. Отже, структура їх закрита і поширювати їх не можна. У цих реченнях перша частина вимовляється з деяким підвищенням тону, а друга, навпаки, з його пониженням. Напр.: Добро втратити - небагато втратити! Честь втратити - втратити багато! Мужність втратити - втратити все! (О. Гончар). Хороший в строю - сильний в бою (Нар. присл.). Забудеш рідний край - тобі твій корінь всохне (П. Тичина).

    У безсполучникових складних реченнях з різнотипними частинами предикативні частини залежні, граматично не рівноправні, не однорідні, за своєю синтаксичною будовою двочленні. Такі речення співвідносні із складнопідрядними реченнями.

    Смислові й синтаксичні звязки між частинами безсполучникових складних речень з різнотипними частинами виражаються за допомогою інтонації, порядку розташування частин, видово-часовими і способовими формами дієслів-присудків та лексичними засобами.

    У складних безсполучникових реченнях з різнотипними частинами можуть виражатися відношення, співвідносні з відповідними підрядними. У звязку з цим безсполучникові складні речення з різнотипними частинами поділяються на ряд груп. Основні з них такі:

    а) Безсполучникові складні речення із зясувально-обєктивними відношеннями

    У цих реченнях присудок у першій частині виражається дієсловами або предикативними прислівниками, які вимагають після себе обєкта думки, мовлення, стану, почуття тощо (говорити, бачити, думати, казати, слухати, знати, видно, добре і под.). Між такими реченнями здебільшого ставиться двокрапка, хоча може ставитися й кома. Напр.: Дивись: шумує день погожий, кипить зелена заметіль (І. - Б. Антонич). Знаю я: моє імя не згасне на прийдешнім сонячнім путі (В. Сосюра). Справедливо кажуть: немає буднів - с буденні люди (3 газ.). Бачиш: осінь плаче і тихо ржавий лист мете мені під ноги (С. Чернецький). Ось послухай: десь за гаєм соловей заплакав враз (О. Олесь). Поглянь, уся земля тремтить в палких обіймах (О. Олесь). І знай: зоря незгасна світова, все ширячи проміння над землею, усю мою Вітчизну сповила (М. Рильський).

    У безсполучникових реченнях із зясувальними відношеннями власне зясувальною є друга частина. Напр.: Вірив ти: народ твій буде першим на весь світ! (П. Тичина). Слухай: Батьківщина свого сина кличе найпростішим, неповторним, вічним словом (І. - Б. Антонич). І присягнись: за золоті тини, за всі земні утіхи та багатство не промінять святий світильник братства - йому нема і не було ціни (Б. Олійник).

    Безсполучникові складні речення із зясувально-обєктними відношеннями співвідносні із складнопідрядними з підрядними додатковими. Вони набули великого поширення у мовному вжитку, особливо в художньому стилі й розмовній мові.

    б) Безсполучникові складні речення із зясувально-означальними відношеннями

    У безсполучникових складних реченнях із зясувально-означальними значеннями друга частина розкриває зміст якогось члена першої частини. Напр.: В житті побачиш ти такі картини, поганий друг в біді завжди покине (В. Голубничий). Саме життя ставить перед письменником таку вимогу: людський образ мас право на життя тоді, коли він типовий (Ю. Смолим).

    в) Безсполучникові складні речення з причинно-наслідковими відношеннями

    Безсполучникові речення і причинно-наслідковими відношеннями складаються тільки з двох частин, з яких перша має значення причини, а друга - наслідку. Після першої частини перед другою у вимові робиться пауза, на місці якої на письмі ставиться тире. Напр.: Дощ упав на трави оживуть отави. Дощ упав на жито - будем краще жити (М. Шаповал). Защебече соловейко в лузі на калині, - заспіває козаченько ходя по долині (Т. Шевченко). Всі наші сльози тугою палкою спадуть на серце, - серце запалає (Леся Українка).

    г) Безсполучникові складні речення з наслідково-причиновими відношеннями

    Безсполучникові складні речення з наслідково-причиновими відношеннями теж можуть мати тільки дві частини. Перша частина має значення наслідку, а друга - причини. Між частинами в усній мові робиться пауза, на місці якої на письмі ставиться переважно двокрапка або тире. Напр.: Того ранку у селі не кували ковалі: мого діда серед ночі вбили кляті куркулі (Б. Олійник). В лісах стояв скляний дзвін - то на стовбурах лопалася льодова кориця. (Г. Тютюнник). Чабан вранці з сопілкою сяде на могилі, подивиться - серце нис: кругом ні билини! (Т. Шевченко). Хай друг радіє і ворог хай дрижить: ми сильні єдністю - пастух, пілот, учений (М. Рильський). У деяких складних безсполучникових реченнях такого типу перед другою частиною можна вставити сполучник причини бо. Напр.: Ми не кинемо зброї своєї, (бо) наше військо сміється бючись, наше військо в боях бенкетує, наше військо вмира сміючись (О. Олесь).

    д) Безсполучникові складні речення з умовно-наслідковими відношеннями

    Безсполучникові складні речення з умовно-наслідковими відношеннями також двочленні. Вони мають у своєму складі тільки дві частини, перша виражає умову, друга - наслідок. При оформленні умовних відношень особливе значення має розміщення частин у безсполучниковому складному реченні, оскільки зміна їх розташування може змінити характер відношень між ними. Обидві частини вимовляються неоднаково, перша - з підвищенням голосу, друга - із зниженням голосу. Між ними в усній мові робиться пауза, на місці якої на письмі, як і в попередніх реченнях ставиться здебільшого тире. Напр.: Забудеш рідний край - тобі твій корінь всохне (Патичина). Хороший в строю - сильний в бою (Нар. присл.). В кого запалала хоч іскра єдина, - вік її буде носить (Леся Українка). Трапиться слово зрадливе - геть його, сину, гони! (Б. Олійник). Сфера використання таких речень переважно художньо-белетристичний стиль і розмовна мова.

    е) Безсполучникові складні речення з часовими відношеннями

    Безсполучникові складні речення з часовими відношеннями також поєднують у собі дві частини, з яких час виражає перша частина. Засобами звязку обох частин є інтонація і певний порядок розміщення частин. Часові відношення нерідко поєднуються з наслідковими. У таких реченнях час дії другої частини, що має, як правило, результативне значення, обумовлюється часом дії першої частини. Напр.: А прийде смерть - я буду жити, жити, бо на землі ніщо не пропаде (В. Сосюра). Ледь зоріло - на роботу йшла (М. Шаповал). В небі мла, а сонце гляне - мла розтане вмить (О. Олесь). В вашім краю всорокове одквітнули вишні, - вважай, півжиття проминуло (Б. Олійник). Гаї шумлять - я слухаю. Хмарки біжать - милуюся (П. Тичина). У деяких випадках часові відношення у складних безсполучникових реченнях поєднуються з умовними. Напр.: Прийде час - всі дороги на світі повернуть у край наш крилатий на печаль, на утіху тобі (В. Сосюра).

    є) Безсполучникові складні речення з порівняльними відношеннями

    У безсполучникових складних реченнях з порівняльними відношеннями зміст першої частини порівнюється зі змістом другої. Для того, щоб такі речення перетворити в сполучникові, потрібно перед другою частиною вставити порівняльні сполучники мов, немов, наче, неначе, ніби і под., які дуже виразно оформляють порівняльні відношення. Напр.: Гляне - (мов) холодною водою зіллє (Марко Вовчок).

    ж) Безсполучникові складні речення з протиставними або зіставними відношеннями

    У межах безсполучникових складних речень трапляються конструкції з протиставними або зіставними відношеннями. У таких безсполучникових двочленних реченнях значення частин протиставляється або зіставляється. Між ними в усній мові робиться пауза, а на письмі ставиться тире. Напр.: Поглянув я на ягнята -

    Не мої ягнята! Обернувся я на хати - Нема в мене хати! (Т. Шевченко).

    Думав доля зустрінеться, - спіткалося горе (Т. Шевченко). Ще сонячні промені сплять, - Досвітні огні вже горять, То світять їх люди робочі (Леся Українка). Такі речення переважно використовуються в усній народній творчості і в мові художньої літератури.

    3. Види безсполучникових складних речень з різнотипними частинами

    У межах безсполучникових складних речень з різнотипними частинами виділяють два види конструкцій: а) речення, які можна перетворити у сполучникові складні структури і б) речення, які неможливо перетворити у складні сполучникові речення.

    а) речення, які можна перетворити в сполучникові складні структури

    До безсполучникових складних речень, які можна перетворити у сполучникові, належать такі, що мають співвідносні сполучникові відповідники. Напр.: І знай: (що) зоря незгасна світова. Все ширячи проміння над землею, усю мою Вітчизну сповива (М. Рильський). Хай друг радіє наш і ворог хай дрижить: (бо) ми сильні єдністю. (М. Рильський). (Коли) Стою під кленом біля джерела - у серце йдуть пісні привітні (М. Стельмах).

    б) речення, які неможливо перетворити в складні сполучникові речення

    Безсполучникові складні речення, які не мають співвідносних сполучникових відповідників, утворюють речення з приєднувальними і пояснювальними відношеннями між складовими частинами.

    Безсполучникові складні речення з пояснювальними відношеннями поділяються на два різновиди:

    1) Речення, в яких друга частина конкретизує, уточнює один із членів першої складової частини. Напр.: А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, мов скрипки (М. Стельмах). Хто дивиться на неї особисто: хто з посміхом, хто з подивом, хто з жалем (Леся Українка). Характерною ознакою таких безсполучникових речень є те, що в першій частині їх наявне слово або словосполучення, яке вимагає конкретизації, пояснення, уточнення. Друга частина, уточнюючи пояснюване слово, виступає розгорнутим у формі речення головним або другорядним членом першої частини. Друга частина може пояснювати і уточнювати такі члени речення першої частини, як підмет, іменна частина складеного іменного присудка, додаток, означення й різні обставини, зокрема обставину способу дії, міри і ступеня тощо. Пояснюватися у першій частині може й фразеологічний зворот. Напр.: Ні з чим зостався наш Хома: води нема - і курей чортма (Л. Глібов) (уточнюється додаток). Митва таку примітку знає: у кого довгий хвіст, той розум має (Л. Глібов) (уточнюється означення). У світі часто так буває: один свою вину на іншого звертає (Нар. присл.) (уточнюється обставина способу дії). Такий наш Йосип: нема і не просить (Нар. присл.) (уточнюється частина складеного іменного присудка). А роботи по самі вуха: треба обід готувати та видавати, посуду мити, хустя прати. (М. Коцюбинський). Такі безсполучникові речення здебільшого вживаються у фольклорі та в мові художньої літератури. Для наукового та офіційно-ділового стилю вони не характерні.

    2) Безсполучникові речення, в яких друга частина пояснює зміст всієї першої частини. Напр.: Всі наші сльози тугою палкою спадуть на серце, - серце запалає (Леся Українка). А вгорі вже блідли зорі: западала пізня осіння ніч (Ю. Смолич).

    Безсполучникові речення цього типу залежно від лексичного значення присудка, що знаходиться в першій частині, та його смислового звязку із змістом другої частини, поділяються па такі різновиди:

    а) Речення, в яких присудок першої частини має значення певної дії, то конкретизується, пояснюється змістом другої частини. Напр.: Погуляли гайдамаки, Добре погуляли: Трохи не рік шляхетською Кровлю наповали Україну, та й замовкли - Ножі пощербили (Т. Шевченко).

    б) Речення, в яких головний член першої частини виражений безособовим дієсловом або предикативним прислівником, зміст якого розкривається в другій частині. Напр.: Я все зрозумів. / високе мене пройняло: народ твій достоїш, щоб жити для нього і страждати (Б. Олійник). Було ще не пізно - тільки починало смеркати (П. Мирний).

    в) Речення, в яких перша частина вказує на певну ознаку предмета, зміст якої розкривається в другій частині. Напр.: Саме життя ставить перед письменником таку вимогу: людський образ мас право на життя тоді, коли він типовий (Ю. Смолич). Весна була тепла: парувала земля, від перших листочків ішов тонкий аромат (П. Панч). Було колись в одній країні: сумний поет в сумній хатині рядами думи шикував (Леся Українка).

    Обидва типи безсполучникових речень вимовляються з відповідною інтонацією, яка на письмі позначається двокрапкою, рідше - тире.

    Безсполучникові складні речення з приєднувальними відношеннями є синтаксичними структурами особливого типу, оскільки вони, як відзначалося

    вище, не мають серед інших типів речень своїх відповідників. Такі речення, що виражають приєднувальні відношення, поділяються на дві групи.

    До першої групи належать речення, в яких друга частина розкриває внутрішній зміст першої, що лише повідомляє про зовнішній бік якогось явища чи факту. Структурною ознакою цих речень є те, що в переважній більшості їх перша частина має еліптичний характер, оскільки в ній відсутні слова, які формують повне речення. При вимовлянні таких речень між його 5 частинами робиться пауза, на місці якої ставиться переважно двокрапка, рідше - тире. Дивлюсь у воду - місяць у воді сміється (О. Довженко). Поглянь: народ-твій - раб з рабів, чужими й рідними забутий, гниє віки в недолі лютій і віри в долю загубив (О. Олесь). І знай: зоря незгасна світова, все тирячи проміння над землею, усю мою Вітчизну сповива (М. Рильський).

    До другої групи належать такі безсполучникові складні речення, в яких перша частина становить самостійне повідомлення, а друга - доповнює зміст першої. У таких реченнях друга частина може починатися приєднувально-вказівними займенниками то, це, такий. На стику частин цих речень робиться довга пауза, яка на письмі позначається тире або крапкою з комою. Напр.: Місяць викочувався все вище й вище; осяяні дерева дивились на свої тіні (М. Коцюбинський). Стою під кленом біля джерела - у серце йдуть пісні привітні (М. Стельмах). Трактор став усім за друга - оце й пісня уся (П. Тичина). У вашім краю всорокове одквітнули вишні, - вважай, півжиття проминуло. Для мне ж - то мить (Б. Олійник).

    Безсполучникові речення з різнотипними частинами - це характерна ознака розмовного стилю. Вони як стислі, компактні структури, нерідко афористичного характеру, широко використовуються в мові фольклору і художньої літератури.

    4. Безсполучникові складні речення ускладненого типу

    У межах складних безсполучникових структур окремо виділяються безсполучникові складні речення ускладненого типу. Структура їх може бути різною. Найбільш поширені такі:

    1) простого речення, а друга - будову безсполучникового складного речення з однотипними або різнотипними частинами. Напр.: І присягнись: за золоті тини, за всі зелені утіхи та багатства не промінять святий світильник братства - йому нема і не було ціни (Б. Олійник). Рівність, братерство і воля усім - наші були ідеали - теплою кровю на стягу своїм ми їх в борні написали (О. Олесь).

    2) Безсполучникові складні речення, які обєднують в собі однотипні і різнотипні складні безсполучникові конструкції, що послідовно виражають різні смислові відношення. Напр.: Чумак їде, подивиться та й голову схилить; чабан вранці з сопілкою сяде на могилі, подивиться - серце ниє: кругом ні билини! (Т. Шевченко). За гай скотилось сонце ясне, хмарок рожевих цілий рій в безодні синій тане, гасне, мов золотосяйне пасмо мрій; вітрець упав, з садочка лине струмком живущим пишний дух, з черемх убрання лебедине часами ронить срібний пух; вже гомін стих, туман над ставом серпанком хвилевим ляга; темніша небо. (М. Старицький). У таких реченнях можуть використовуватися різні розділові знаки, а саме: кома, крапка з комою, двокрапка і тире. Наявність того чи іншого знака залежить від структури, обсягу і змісту речення.

    Безсполучникові складні речення ускладненого типу використовуються в мові художньої літератури переважно при описах природи тощо.

    5. Розділові знаки в складних безсполучникових реченнях

    У складних безсполучникових реченнях можуть вживатися такі розділові знаки: кома, крапка з комою, двокрапка, тире.

    а) Кома ставиться, коли частини безсполучникового складного речення зображають якусь загальну картину, повідомляють про певні події, явища, які тісно повязані за змістом. Напр.: Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Між ярами над ставами Верби зеленіють (Т. Шевченко). Тепер уже небо було синіше за море, розвіялась непомітна сива завіса, ледь невловимою лінією накреслився далекий обрій (Ю. Збанацький).

    б) Крапка з комою ставиться тоді, коли частини складного безсполучникового речення повідомляють про якісь події чи явища, які не тісно повязані за змістом, або колі в середині їх уже є коми. Напр.: Був гарячий червневий день; сонце палило нестерпно; замовкли птахи; дерева стомлено опустили листя (Ю. Збанацький). Закурилася земля, задиміла; пішов дощ, дрібний та тихий, мов крізь сито, засіяв; стрепенулися темні ліси і, розправляючи, підставляли своє загоріле листя під дрібні дощові краплі; зраділа зелена трава і підняла свої гострі листочки угору; засумували пил та куриво, чорною пилюкою укрили всі широкі дороги (Панас Мирний).

    в) Двокрапка у безсполучниковому складному реченні ставиться в таких випадках:

    1) якщо друга частина складного речення означає причину того, про що йдеться в першій частині. Напр.: Раби - сьогодні не раби: шумлять знамена боротьби! (О. Олесь). А вгорі вже блідли зорі: запала пізня осіння (Ю. Смолич);

    2) якщо друга частина складного речення розкриває першої, тоді після першої частини перед другою можна вставити слова, а саме. Напр.: Високе небо незнайомого півдня, терпкий аромат близького поля діють на бійців, мов якийсь чарівний трунок: зникають денні сварки, вгамовуються, пристрасті, всі стають ближчі між: собою, одвертіші, мирніші, тихіші (О. Гончар);

    3) якщо друга частина складного безсполучникового речення доповнює зміст першої частини. У цьому випадку в першій частині вживаються дієслова бачити, дивитися, думати, знати, чути, слухати і под. Напр.: Бачиш: осінь плаче і тихо рожевий лист мете мені під ноги (С. Чернецький). Слухай: Батьківщина свого сина кличе найпростішим, неповторним, вічним словом (І. - Б. Антонич);

    4) якщо друга частина складного безсполучникового речення розкриває зміст першої частини. Напр.: Розкажу тобі думку таємну, дивний здогад мене обпік: я залишуся в серці твоєму на сьогодні, на завтра, навік (Ліна Костенко). Я в давню істину увірував глибоко: найвища мудрість в простоті високій (Б. Олійник).

    г) Тире у безсполучниковому складному реченні ставиться в таких випадках:

    1) якщо зміст першої частини складного речення протиставляється змісту другої. Напр.: Ще сонячні промені стоять, - Досвітні огні вже горять… (Леся Українка). Поглянув я на ягнята - Не мої ягнята. Обернувся я на хати - Нема в мене хати (Т. Шевченко);

    2) якщо в першій частині безсполучникового складного речення виражається причина або умова, а в другій - наслідок того, про що йдеться в першій частині. Напр.: Вдаримо гучно ми в дзвони ~ всесвіт обійде луна (В. Чумак). Забудеш рідний край - тобі твій корінь всохне (П. Тичина). На годину спізнишся - за рік не доженеш (Нар. присл.). Мужність втратити - втратити все! (О. Гончар);

    3) якщо перша частина складного безсполучникового речення вказує на час дії або зміст першої частини порівнюється зі змістом другої чи в реченні зображається швидка зміна подій. Напр.: Прийде час - всі дороги на світі повернуть у край наш крилатий на печаль, на утіху тобі (В. Сосюра). А прийде смерть - я буду жити, жити, бо на землі ніщо не пропаде (В. Сосюра). Ледь зоріло - на роботу йшла (М. Шаповал). Хороший в строю - сильний в бою (Нар. присл.). Працюй ударно - житимеш гарно (Нар. присл.). Защебетав соловейко - пішла луна гаєм (Т. Шевченко). Гляне - холодною водою зіллє (Марко Вовчок). При розставлянні розділових знаків у безсполучниковому складному реченні особливу увагу слід звертати на інтонацію.

    Делись добром ;)